Іван Коваленко » Історії написання віршів » Версія для друку
Історія вірша Івана Коваленка «Ти мене лиш чекай…» |
Цей ніжний, ліричний, романтичний вірш Івана Коваленка ніби звернений до невідомої дівчини, яка мріє про кохання і в якої все попереду. Може навіть здатися, що це ще одинокий юний поет обіцяє своїй майбутній коханій, що він її знайде... Але не варто ототожнювати ліричного героя і поета. Вірш написано Іваном Коваленком вже у досить солідному віці і присвячено жінкам, які залишились самотніми. Іван Коваленко з великим співчуттям ставився до жінок, які залишилися одиначками і ніколи не знали ні любові, ні ніжності, жодного разу не тримали на руках своєї дитини... Серед них були й ті жінки, хто не мав коханого через Другу світову війну (їх потенційних чоловіків було вбито). Згадує донька поета Марія Кириленко: «Мені дуже яскраво запам’ятався епізод із дитинства, пов’язаний із цим віршом… За столом сидять колишні учениці моїх батьків, їм уже далеко за 30, батько виходить із сусідньої кімнати з листком у руках. Схоже, що це був щойнонаписаний вірш, бо Іван Коваленко часто писав довершені експромти і одразу читав їх тим, хто надихнув його на творчий порив… Мене – ще досить маленьку – вразила емоційність, з якою він читав цей вірш, звертаючись до жінок і те, як вони реагували: їхні очі були вологі від сліз. Усі вони на той час були самотніми… Тільки з роками я зрозуміла, скільки особистого було в їх реакції на цей вірш…»
Ти мене лиш чекай! назад |