"Я тим щасливий..." Концерт-презентація у Національній філармонії України


20 листопада у Колонній залі ім. М.В.Лисенка Національної філармонії України відбувся концерт-презентація музичного альбому Вікторії та Олега Саліванових на вірші поета-шістдесятника Івана Юхимовича Коваленка.

 

Переповнена зала, неможливість купити квитки (вільний квиток того вечора запитували ще у переході на Майдані Незалежності), повна версія концерту, яка незабаром транслюватиметься телеканалом „Культура”: все це – реалії того дня...

А ще – видатні виконавці та найкращі голоси України, у виконанні яких звучали вірші великого поета-дисидента Івана Коваленка, покладені на музику сімейним дуетом Саліванових...


„Життя - це порив до небес!.." Ч.І


19 березня в ошатній затишній залі Києво-Святошинського центру творчості дітей та молоді „Оберіг" (директор - Надія Скакодуб) відбулася визначна подія культурного життя України: презентація книги „Молитва вигнанця". Збірки, до якої увійшли поезії тридцяти поетів - 30-ти визначних особистостей в історії України...

Вечір високої духовності і поезії


«Життя - не перелік змарнованих літ,
Життя твого духу - до Бога політ,
Життя - це порив до небес...»

Цими словами 19 березня було розпочато поетичний вечір «Порив до небес»

Історія вірша Івана Коваленка "Не йди до дзеркала"


Згадує Лариса Пацанівська - учениця подружжя Коваленків, випускниця 1951 року, старший викладач кафедри історії і теорії світової літератури Київського Національного Лінгвістичного Університету:


"Перлини" Замість передмови*


Передмова Івана Коваленка:

“Багато зарозумілості і самовпевненості потрібно мати людині, що насмілюється називати перлинами свої недосконалі творіння”, - так подумає кожен читач, відкриваючи цю збірку. І якби навіть зібрані тут вірші і були насправді перлинами, то і тоді б кожному все-таки закортіло б довести, що ні на які перли вони зовсім не схожі.

"Перлини" Від упорядника


Збірка поезій Івана Коваленка названа за однойменним віршем поета „Перлини”. У цьому вірші-роздумі поет дає своє пояснення природі поезії, цій же темі була присвячена в свій час і його передмова до невеличкої самвидавчої збірочки з такою самою назвою, яка була в свій час конфіскована КДБ.

„Таїна поезій Івана Коваленка”


Іван Юхимович Коваленко був звичайним шкільним учителем і одночасно поетом, що ніколи не друкувався на своїй батьківщині за радянських часів.

"Розкутий" (ІІ частина)


Витоки патріотизму Івана Коваленка
Відкривається цикл "Джерело” віршем "Червона калина”. Треба зазначити, що традиційні для української поезії образи звучать у Івана Коваленка  по-особливому. Мабуть, тому, що селянське коріння, спогади дитинства наповнюють ці образи життям, не даючи перетворитися на звичні символи. Ось як він, за словами його дружини, згадував  про свою малу батьківщину –  село Лецьки, де народився;  про рідну хату:

"Селянська хата… У дворі росла велика груша. Ще півколом росли кущі калини. Вони утворювали наче маленький гайок. Серед калин була втоптана нашими дитячими ногами тверда, як тік, місцина, де ми з братами фактично й зростали, бавилися, вирізали із калини сопілки. А під осінь їли терпкі, гіркуваті калинові ягоди. Під зиму допомагали матері ламати кетяги калини, які вона в’язала у пучки і відносила на горище.

"Розкутий" (І частина)


(Розповідь про  учителя, поета, дисидента)

Радислав КОКОДЗЕЙ

 

"ПОЕТ І ПРАВДА – РЕЧІ НЕРОЗДІЛЬНІ,

ЯК НЕРОЗДІЛЬНІ ПРАВДА І КРАСА!”

Іван Коваленко

 

Я недаремно виніс ці слова в епіграф до статті про українського поета-дисидента Івана Коваленка: вони в найбільшій мірі характеризують творчість і  життя цього непересічного митця. Саме ці рядки дружина поета знайшла 13 січня 1972 року на клаптику паперу, коли прибирала після обшуку та арешту свого чоловіка. І це були єдині рядки, написані рукою Івана Коваленка, що залишились в оселі. Ніби й не було  років творчих пошуків,  ніби й не жив тут поет. Бо було вилучено все – до останньої чернетки. Залишився лише цей клаптик паперу, випадково  не помічений слідчими КДБ ...


“Ти рвешся додому, туди, де поля...”


"Лише виходець із села може по-справжньому любити Україну”. Цей вислів у свій час викликав у мене певні сумніви і більше того – протест, як у людини, що народилася хай у невеликому, але все-таки місті. Та коли я познайомився із творчістю та життєвим шляхом українського поета Івана Коваленка, я переконався в слушності даного твердження.