"Я повернуся в дім і допалю свічу..." (закінчення)


                  Наталія Павлик 
  (Переяслав-Хмельницький)
 
... Зі спогадів самого письменника – він писав так звані «люті» вірші, тобто сатиру, адже поціновувачів-професіоналів було вдосталь:  в таборі з ним сиділо ціле «відділення Спілки письменників» – вісім поетів. Ліричного героя як такого поет на «передову» не виставляв, говорив здебільшого від свого імені. Личину знеособлення Іван Коваленко до себе не приміряв – лицедійство безкомпромісного поборника правди глядачів  у тюремних застінках не знайшло б. Магма словотворення з кратеру душі йшла і йшла, без річища, вогненахлинаюче.  Поет переходив у писемно-звукову субстанцію без жодних перевтілень, не програмуючись обдумуванням. Словесного хаосу немає – душевні вивільнення підшукують потрібні лексеми й висновують тексти традиційним силабо-тонічним віршуванням. У психічних порухах важливо було взяти синхронний мовленевий темп – вловлене мислю «легалізувати» графічно...

"Я повернуся в дім і допалю свічу..." (початок статті)


                                                                                                   Наталія Павлик 
                                         (Переяслав-Хмельницький)
 
Поезія і життя… Світу явлено книги  Івана Коваленка  «Недокошений луг» (1995), «Джерело» (1999), «Перлини» (2006), «Учитель» (2009), «Порив до небес» (2012). Прожите життя, а поміж усім – дати. І злежаним, тугим підґрунтям  –  доля.  Коваленко  Іван Юхимович  народився 13 січня 1919 року (за документами 30 грудня 1918 р.) в селі Лецьки, що на Переяславщині. Життя поставило карби на його імені: поет, дисидент, учитель. Доля Івана Коваленка – то вершина мужності, вірності, добротворення. Поет був незламний духом, витривалий в життєвих випробуваннях. Боріння Івана Коваленка потвердили істину: поети розмножуються вегетативно – духом. Свою хресну дорогу митець обрав сам. Стержнем у характері Івана Коваленка була непокірність – розкутий дух понад часом і простором…          


Іван Коваленко – портрет особистості у питаннях та відповідях


Вивчаючи творчість та життєвий шлях Івана Коваленка,  мимоволі замислюєшся над цілим рядом питань: чому «простий учитель» з невеличкого містечка був заарештований і відбував покарання з найвидатнішими представниками української культури? Як він став дисидентом, що особливого в його віршах? І, мабуть, головне – чому українська держава не поспішає вшановувати такого непересічного поета і неординарну особистість? Спробуємо відповісти на ці питання і водночас проаналізувати, які саме риси характеру Івана Коваленка та які обставини життя сформували його світогляд як майбутнього дисидента.


Зустріч споріднених душ


Затамуймо подих. Розігріймо кісточки змерзлих пальців рукостисканнями друзів, полишимо на певний час примару буденності та побудемо наодинці з совістю українства, ліричним бандуристом калинового цвіту, поетом, учителем, громадянином Іваном Коваленко.

 

Сьогодні місто Боярка віддавала належну шану своєму славетному землякові. У затишній залі мистецького центру "Оберіг" директор закладу Надія Скакодуб щиро запрошує до презентації довгоочікуваного пісенного музичного альбому на вірші славетного поета Івана Юхимовича Коваленка. Чекають на зустріч з Учителем портрет майстра у сірих тонах у виконанні художника і барда Володимира Вишняка, який символічно перегукується з його піснею на слова Івана Коваленка "Сіра мелодія". З сірим кольором контрастує біло-червоний рушник, жовтогарячі соняхи, традиційна свіча пам’яті, зелена обкладинка книги і сяючі яскраві очі аплодуючих.

 

Немає у залі випадкових облич. Уважно дослухаються люди до кожного слова ведучих співачки Наталії Горенко та автора чисельних статей про творчість та долю майстра Радислава Кокодзея.

 


Презентація музичного альбому «А пісня все живе…» пісень на слова Івана Коваленка


10 лютого 2012 року у Києво-Святошинському центрі творчості молоді «Оберіг» відбулася презентація музичного альбому «А пісня все живе…». Це урочисте завершення великого проекту, реалізація котрого стала можливою завдяки фінансовій підтримці Боярської міської ради та об’єднаним зусиллям ГО «Жіноча громада», Києво-Святошинського центру соціально-психологічної реабілітації населення (директор – Ангеліна Лахтадир), Боярського краєзнавчого музею (директор – Любов Кравченко); та Києво-Святошинського центру творчості молоді «Оберіг» (директор – Надія Скакодуб).

 

Прозвучала урочиста пісня Олега Саліванова на слова Івана Коваленка «Ожиємо, брати, ожиєм!» - і презентація розпочалася.


Пам'яті Івана Коваленка: хронологія подій останнього року


Здавалося б, зовсім недавно пошановувачі таланту видатного українського поета Івана Юхимовича Коваленка збиралися на вечір «Порив до небес». Ця подія відбулася 19 березня 2011 року. А виявляється, що пройшов уже майже рік – рік, багатий на радісні, сумні і навіть трагічні події, що пов’язані із постаттю  видатного українського поета Івана Коваленка. Наведемо невеличку хронологію основних подій.


"Тиха зірка" (вірш та аналіз)


Ця приповідка, поговірка

У серці схована на дні.

Я знаю – є на світі зірка,

Не всім помітна вдалині...

 

Вже сама ця назва вірша вказує на якусь поетичну таїну його змісту. Хіба бувають зірки тихі або голосні?.. Тихими бувають люди, чи, може, навіть жінки, адже «зірка» - це вона… Ось так читач зразу ж підпадає під магію метафори, трохи дивної з точки зору логіки, але водночас такої поетичної і всеохоплюючої...


«Коли цвітуть сади, завжди мороз…» (вірш та аналіз)


Коли цвітуть сади, завжди мороз.

Квітують дерева, то жди біди.

Мені це змалку взнати довелось,

Що холодно тоді, коли цвітуть сади...

 

Сонет «Коли цвітуть сади, завжди мороз…» належить до табірних віршів поета. Це своєрідне послання «на волю» читачеві, що «вміє читати». Поети-в’язні нерідко вимушені були шляхом алюзій і художніх образів приховувати прямий зміст, щоб вірш не був конфіскований цензорами з КДБ...


У хлібах (вірш та аналіз)


Пада промінь сонцесяйний

На хлібів золотоплес,

Я сьогодні незвичайний,

Розхвильований увесь...

 

Піднесений, мажорний лад, вправна поетична техніка, художні знахідки, національний колорит – такі риси характеризують вірш, про який іде мова. Юнак блукає в стиглих хлібах за селом, мріючи про зустріч з дівчиною, вірить у щасливу несподіванку – „ненарок”. На цій простій канві гаптується візерунок вірша. У вірші ми знаходимо риси, характерні і для подальшої творчості поета: тонкий ліризм, творчу роботу зі словом, економні використання художніх засобів...


Сіра мелодія (вірш та аналіз)


Сіро, сіро, темно-сіро.

Сірий день чи сіра ніч.

Сірий вітер хижим звіром

Сірий вир несе навстріч...

 

... Кожна епоха, мабуть, має свій домінуючий колір. Чи червоний, чи коричневий, чи, нарешті, сірий. Повтореннями, варіаціями одного слова автор характеризує цілу епоху і водночас розкриває силу і можливості слова, навіть одного...