"Перлини" Замість передмови*


Передмова Івана Коваленка:

“Багато зарозумілості і самовпевненості потрібно мати людині, що насмілюється називати перлинами свої недосконалі творіння”, - так подумає кожен читач, відкриваючи цю збірку. І якби навіть зібрані тут вірші і були насправді перлинами, то і тоді б кожному все-таки закортіло б довести, що ні на які перли вони зовсім не схожі.

Захоплений цим прагненням, читач може тоді проминути і недогледіти і щось путнє, якщо воно тут є. Мабуть, великий це ризик дражнити читачів такими незвичними і зухвалими назвами!

Адже перлинами звуться лише твори, що дістали загальне визнання, витримали суворе випробування часом і дійшли до сердець багатьох. А тут аж нічого цього нема.

Та все ж, називаючи цю збірку перлинами, я не буду запевняти, що це зроблено лише тому, що сюди входить одна поезія з такою назвою. (А поети, буває, називають іноді всю збірку назвою однієї поезії, яка туди входить).

У мене ця назва дійсно від того, що я вважаю свої вірші перлинами, але не в загальновідомому переносному значенні, а в більш вузькому і прозаїчному. Відомо, що народження перлів в молюсків-перлівниць – це не нормальний життєвий процес, а певного роду хвороба чи результат якоїсь травми.

Подібно до цього народжувалась і моя поезія, як дещо патологічне, як наслідок болісної вразливості, хворобливого сприймання дійсності.

Та однак, хворіючи все життя на поезію, я писав її тільки для самого себе, не бажаючи просувати її до друку і ставати в один ряд з безпринципними і корисливими графоманами, які заполонили сучасну українську літературу.

Але при певному збігові обставин щось з кільканадцятеро моїх речей з`явилось у газеті чехословацьких українців “Нове життя”, де вони зустріли найтепліший прийом. Завдяки цьому я одержав і інші схвальні відгуки з різних місць. Був здивований і радий, що мої вірші дійшли комусь до серця, зачепили струни чиїхось душ.

Це дещо змінило моє ставлення до своєї творчості, і за порадою (і навіть під деяким тиском) мого вчителя і найкращого приятеля Михайла Івановича Кутинського я і впорядкував цю невелику збірку, внісши до неї лише незначну частину мною написаного. Розрахована вона на найвужче коло читачів – моїх друзів і знайомих, які, мабуть, не стануть мені доводити, що ці вірші зовсім на перлини.

Якщо ж (крий, Боже!) це потрапить на очі наших критиків від корита, то я щиро тішу себе думкою, що дав їм чудовий привід для лихослів`я, яким вони заробляють собі на хліб.
І.Ю.Коваленко м. Боярка, 1969 р.
__________________
*Передмова була написана автором до невеличкої самвиавчої збірочки, що була конфіскована КДБ під час арешту поета у 1972 р.