» » » » Про Фестиваль, молодь, поезію та вірші Івана Коваленка...

Про Фестиваль, молодь, поезію та вірші Івана Коваленка...


На питання Володимира Домбровського відповідає донька поета Марія Іванівна Кириленко.

Довідка: У Боярці з 2012 року проходить Молодіжний мистецький фестиваль імені Івана Коваленка, в рамках якого відбуваються наступні конкурси:  пісенної лірики «Віршована мелодія», співаної поезії «Тиха зірка», читецький «Сила слова», вокальний «Осіння пісня», гітаристів «Боярський Хрещатик» та заключний гала-концерт. (Офіційний сайт Молодіжного мистецького фестивалю імені Івана Коваленка).   

Маріє Іванівно, поет, чия творчість більшою мірою припадає на минуле сторіччя,  і   молодіжний Фестиваль – як це поєднується?
Іван Коваленко – фактично наш сучасник, адже помер уже за Незалежності України у 2001 році.  Дуже умовно його відносять до шістдесятників і то лише тому, що існує традиція «прив’язувати» митців до певної історичної епохи, літературної течії тощо.  Видатні творці  залишаються в історії культури як позачасові особистості. Саме до таких належить і Іван Коваленко. Визначається це дуже просто – наскільки затребуваною є творчість поета, чи знаходить вона місце лише в шкільній програмі і в дисертаціях літературознавців, чи, навпаки,  живе своїм особливим життям, подорожуючи суспільною свідомістю. Вірші Івана Коваленка  давно звучать у шкільних класах, цінуються простими читачами, кладуться на музику, звучать чарівними піснями, з іменем поета пов’язані прогресивні громадські ініціативи, саме такі, як наш молодіжний Фестиваль...

Звідки з’явилася така ініціатива – організувати Молодіжний фестиваль імені Івана Коваленка?
Це не випадково: Іван Коваленко був видатним педагогом,   наставником і другом своїм учням, витрачав багато часу на те, щоб вони розкривали всі свої таланти і уміння. Тому фестиваль його імені – це данина не тільки ідеї «Людино, розцвіти!» (слоган Фестивалю з вірша «Квітковий роздум»), але й ролі справжнього Вчителя в житті особистості. А поштовхом стала цікавість композиторів до поезій Коваленка. Ідея Фестивалю належить талановитому композитору в гітаристу Олегу Саліванову, що поклав на музику зо два десятки віршів Коваленка. Всі ці пісні можна послухати на сайті поета. 

Чи ви поділяєте думку, що молодь зараз мало цікавиться поезією і взагалі, яка роль поезії в житті суспільства?
Не варто особливо акцентуватися на віці людини. Вік – це велика умовність і велика омана. Зрілість духу, наявність високих ідеалів, міра серйозності устремлінь пов’язані з віком лише в деякій мірі. А в контексті ментального віку існує ще й «вічна молодість» - вміння сприймати нове, опановувати сучасні технології, виявляти готовність до прогресивних соціально-економічних реформ, бути відкритим до нових форм у мистецтві…  
Так само і чутливість до поезії.   Не можна сказати, що для захоплення поезією існує віковий ценз, що це модно чи не модно. Загалом процент тих, кого зачіпає поетичне слово, завжди (незалежно від віку і історичної епохи), приблизно однаковий. Але це за умов соціальної стабільності. 
А в драматичні часи соціальних потрясінь, складних випробувань, консолідації прогресивних сил і загального духовного підйому поезія починає важити як для окремої людини, так і для суспільства в цілому набагато більше. Роль поета, сила слова і громадянської лірики у стократ зростають за часів тоталітарних режимів, війн і соціальних протистоянь… 
Зараз, у вік Інтернету,  важко собі уявити, що за радянської влади  (в історичному контексті це зовсім недавно), вірші переписувались від руки, розмножувались на друкарських машинках і передавались людьми як велика  цінність, духовний скарб, ідеологічна зброя. Але саме так і було з віршами Івана Коваленка, котрі, як тоді казали, «ходили в самвидаві».  Поезія Коваленка не залишилась в тих часах.   Я була приголомшена, як вражаюче молоді люди виконують громадянську лірику Коваленка на конкурсі читців «Сила слова» – з такою мірою небайдужості та пристрасності, що глядачі не можуть втримати сліз.  Це говорить і про особливу близькість нам вічних ідеалів – любові до рідного краю, віри у майбутнє України… І про те, що, на жаль, ніяк не втрачають актуальності теми засудження катів українського народу, зрадництва і продажності. І про те, що молодь сприймає творчість Коваленка як сучасну. А ще є вічні теми кохання, вірності на все життя...  Великий поет вміє написати так, що навіть особисте стає близьким кожному читачу. Просто фантастично і зворушливо звучать вірші І.Коваленка про любов у вустах юнаків і дівчат, адже вони зачіпають  ніжні, потаємні струни душі…
На особистому рівні пік цікавості до поезії традиційно припадає на підлітковий період – напружений, складний, з гормональними бурями, з пошуками себе, сенсу життя, друзів, коханих… Саме в цей час з найбільшою жагою і читаються, і пишуться вірші.  Але й більш дорослі закохані теж звертаються до віршованих рядків, а ті, кому судилося нерозділене кохання чи драматична розлука, знаходять у поезії особливу розраду – таку, що лікує і тамує біль.  Буря почуттів, неможливість висловити те, що на душі, - це складний болісний стан. Вірші допомагають сформулювати, висловити, вихлюпнути наболіле. І навіть певна «незрозумілість» віршів, їх образність, метафоричність, асоціативність  сприяють тому, що кожен з легкістю вкладає у віршовані рядки те «своє», що актуальне саме для нього і саме зараз.
 
Питання задавав Володимир Домбровський, м.Луцьк