» » » » „Життя - це порив до небес!.." Ч.І

„Життя - це порив до небес!.." Ч.І


„Життя - це порив до небес!.." Ч.І

19 березня в ошатній затишній залі Києво-Святошинського центру творчості дітей та молоді „Оберіг" (директор - Надія Скакодуб) відбулася визначна подія культурного життя України: презентація книги „Молитва вигнанця". Збірки, до якої увійшли поезії тридцяти поетів - 30-ти визначних особистостей в історії України...

„Молитва вигнанця" - це своєрідна книга пам'яті про тих, чиїми молитвами, стражданнями, а подеколи й життям постала незалежна Україна. Це книга унікального досвіду, стійкості, непідкупності і непереможності. Адже зберігати гідність в нелюдських умовах сталінських таборів та періодів нищення всього свідомого, національного, українського їм допомагала віра в Бога, любов до України і... поезія. До цієї збірки по праву увійшли поезії поета-шістдесятника, дисидента радянських часів Івана Юхимовича Коваленка.
Втім, у кращих традиціях Боярки творчої, самою лишень презентацією ця зустріч не обмежилася. Тому що стала вона розповіддю і розмовою про людей, які присвятили своє життя служінню Україні та збереженню її духовності. Саме завдяки їх самовідданій любові до своєї Батьківщини збереглася ота одвічна духовність і жертовність нашого народу, яка ніколи не покидала терени нашої Батьківщини і живе й понині. А в залі того дня зібралися саме ті люди, які й підтримують цю духовність зараз. Люди, близькі по духу - освітяни, поети, письменники, музиканти - всі ті, хто любить поезію, знають і шанують її. І, звичайно ж, учні Івана Юхимовича Коваленка, його друзі та рідні.
„Життя - це порив до небес!.." Ч.І


„У видавництві книги... відмовили скрізь!"

Книгу „Молитва вигнанця" презентувала упорядниця збірки Галина Манів (Кирієнко) - київська поетеса, авторка п'яти поетичних книжок, членкиня Національної спілки письменників України, упорядниця збірників християнської поезії, співупорядниця низки дитячих книжок серії „Християнська читанка".
Просвітлена відвідинами храму Святої Покрови та міні-екскурсією чарівною весняною Бояркою, пані Галина розпочала свій виступ з найголовнішого - з пам'яті:
- Коли людина втрачає пам'ять, з нею можна робити все, що завгодно, тому що разом із пам'яттю вона втрачає орієнтири, і їй можна навіяти будь-які ідеї. Так само і народу можна нав'язати будь-які ідеї, якщо він втрачає пам'ять. Недаремно перше, що зробив князь Меншиков, вдершись до Києва після різанини у Батурині, це знищив Київські архіви. Саме з цього почалася імперська політика манкуртства, з якої і донині ми маємо великі проблеми і великі біди. Бо за інерцією таке от забуття і нищення нашої пам'яті продовжується й зараз. Тому так важливо зберігати пам'ять не тільки про козацтво, про визвольну боротьбу, а й про події, які відбувалися ось-ось - в 70-х роках ХХ-го століття. Ми не знаємо дуже багатьох людей, силами яких постала незалежна Україна. Та є молитви, і є страждання, і є невеличкий облікований гурт - кілька тисяч - дисидентів. Адже саме їхній рух, саме їхні молитви, саме ті муки, яких вони зазнали з любові до України, - саме вони сприяли тому, що Бог зглянувся над Україною і дав їй незалежність.
А спогади про видання книги сповнені болем і... впевненістю:
- Коли я почала працювати над цією збіркою, я заглибилися в життя цих людей і була просто вражена, наскільки це багаті біографії. Про кожну з цих особистостей можна писати книжки, знімати фільми. Іван Сокульський, Микола Руденко, Борис Павлівський, Іван Коваленко... Я вирішила, що цю книжку треба обов'язково видавати. Але мені... відмовили скрізь!
...Потім було відкрите звернення через Інтернет, і кошти, які перераховували звичайнісінькі люди з різних куточків України: не лише із Західної - великі пожертви були саме зі Східної України - з Харкова, Дніпропетровська... Всі ці кошти і дали можливість видати книжку, яка свідчить про те, що всі ми можемо самі зберігати нашу пам'ять і нести, передавати її далі. Пам'ять про людей, які достойні того, щоб про них знала вся Україна.
У виконанні пані Галини й прозвучали декілька поезій з нової збірки, які й задали тон усьому творчому вечору... Про другу частину вечора читайте в наступній публікації