» » » » "Життя - це порив до небес". Ч.ІІ

"Життя - це порив до небес". Ч.ІІ


"Життя - це порив до небес". Ч.ІІ


Вірші читають Радислав Кокодзей, а також Олена Дзюбенко та Андрій Владиченко

Тепло і пам'яті, й любові...

Саме ним відзначалася друга частина вечора, присвячена творчості боярського поета-шістдесятника, дисидента радянських часів Івана Юхимовича Коваленка, твори котрого вивчають на уроках літератури рідного краю в школах, поезією якого захоплюються дорослі, а на слова його віршів пишуть музику...

Так, звісно, звучали в залі вірші поета - вірші-роздуми, вірші-спогади, вірші-одкровення. І, звичайно ж, вірші-пісні.

"Життя - це порив до небес". Ч.ІІ



Звертаючись до присутніх з вітальним словом, директор Києво-Святошинського центру соціально-психологічної реабілітації населення Ангеліна Лахтадир відкрила невеликий секрет:
- Силами центру творчості „Оберіг", Боярського краєзнавчого музею і громадської організації „Жіноча громада" готується диск пісень, створених на слова Коваленка. Я впевнена, що всім нам скоро пощастить побачити й почути цей диск. Це наш маленький внесок, який ми, українці, зробимо зараз для розвитку нашої духовності - духовності нашого міста, району, області і України.

"Життя - це порив до небес". Ч.ІІ



Відкрив пісенний блок Володимир Федорович Вишняк піснею „Сіра мелодія":
- Коли я познайомився з поезією Івана Коваленка, то переконався: це - видатний лірик, ім'я якого можна поставити поряд з Сосюрою, Тичиною, Рильським... Саме з цих позицій я дивлюся на його творчість.

"Життя - це порив до небес". Ч.ІІ



А далі пісенну естафету підхопив київський композитор Олег Саліванов і його співоча команда: співачки Наталя Горенко та Ірина Гура-Соловей. Й задзвеніли, закружляли, зірвавшись з гітарних струн мелодії, й полинули до сердець на крилах дзвінких голосів слова людини мужньої і глибокої, чоловіка, якому у якихось неосяжних високостях людського духу відкрилося Божественне одкровення одвічних істин...

"Життя - це порив до небес". Ч.ІІ



Звісно, кожному з присутніх було чим поділитися з вельмишановним зібранням.

"Життя - це порив до небес". Ч.ІІ



Президент творчого об'єднання „Боярські майстри", поет Олександр Корж зауважив, що „не хотілося б, щоб про Івана Юхимовича Коваленка склалося враження як про людину сумну і приречену на творчість та страждання. Адже він був дуже різнобічний і, зокрема, залишив у своїх віршах приклад великого і величного кохання рівня Петрарки і Данте. Тим більше, що формою сонета Іван Коваленко володів досконало".
На саму суть Івана Коваленка як поета і людини звернула увагу й директор Боярської ЗОШ №1 Катерина Мелашенко:
- Я дуже рада, що вірші Івана Юхимовича Коваленка з'явилися ще в одній збірці. Я маю честь працювати в тій школі, де Іван Юхимович був учителем. Адже вірші у нього світлі! Він був великий життєлюб. А ще - великий вчитель. Він працював у нашій Боярській школі разом зі своєю дружиною Іриною Павлівною, і на той час ця школа була центром духовності. Він не лише вчив дітей кільком іноземним мовам, а й проводив ще величезну позакласну роботу: ходив з учнями в походи, ставив спектаклі, випускав газети... Був великий життєлюб. Він велика людина ще в тому, що з-під його крила вийшла ціла плеяда творчих талановитих людей. Робота вчителя оцінюється по його учнях. Якщо учні пам'ятають свого вчителя, то він - великий.

"Життя - це порив до небес". Ч.ІІ


Одна з учениць Івана Юхимовича - Ганна Дика - завітала на вечір з особливим дарунком:
- Все своє життя я вдячна своїм вчителям і особливо Івану Юхимовичу, який вчив мене англійської мови, що стала моїм фахом. Так склалося, що, пишучи вірші, я поступово прийшла до поезії великого шотландського поета Роберта Бернза, 250 років від дня народження якого весь світ відзначав у 2009 році. До цієї дати ми уклали перше в світі видання творів Бернса в оригіналі та в українських перекладах.
Зрозуміло, що окрім перекладів творів англійського поета українською мовою, зроблених Іваном Франком, Павлом Грабовським, Василем Мисиком та Миколою Лукашем, до збірки увійшли й поезії у перекладі панни Ганни...

„Хай не щезне Боже світло в вашім домі"

"Життя - це порив до небес". Ч.ІІ



Про останні дні Івана Юхимовича Коваленка згадує настоятель Свято-Покровської парафії УАПЦ о. Димитрій Присяжний:
- Липневий день 2001 року Божого... Мене сповістили: „Помер старий дідусь, треба поховати. Родина просить". І більше ні слова. Хто ж він такий? Я підійшов до спочилого. Лежить сивочолий дідусь, але дивне тепло відчувається від нього. Тепло людини, що все життя горів вірою і любов'ю до Божого сотворіння. Саме тоді я вперше відкрив для себе цю непересічну постать.
Голос панотця міцніє, і вже інші ноти бринять в ньому:
- У вічність ідуть козаки крізь темну ніч погибелі і вічного занепаду, покріпачення, нищення державності. І саме цю країну врятували поети. Бо ж, коли у нації вождів нема, тоді вожді її - поети. Невипадково кажуть, що людина без минулого - це людина без майбутнього. Іван Юхимович Коваленко не лише непересічна особистість, але й один з тих світочів, що освітлюють шлях у царство віри і правди. Немов та свічка, що горить, згорає, але водночас освітлює шлях. Воістину, він був тією святою зерниною, про котру сказав Спаситель: „Зерно, впавши в землю, помирає, інакше воно не проростає. Померти, щоб жити". Померти не для тління, а для вічності. Адже у Бога всі живі, і хто у Бозі помирає - у Бозі Святому воскресає. Воістину, життя людини простої благими справами вимірюють роки. Жертовне служіння Богові і своїй Вітчизні - це дороговказ для кожного із нас. Заради тих духовних вартостей, котрі ніколи тління не зазнають. Нехай же Господь упокоїть душу Івана Юхимовича в небесних оселях святості і вічного спокою, де немає ні смутку, ні журби, ані зітхання, але вічне життя. І благослови нас, тих, котрі вшановують дійсно найкращих синів нашої Вітчизни. Іван Юхимович належав до справжньої еліти, котрою ми повинні пишатися, на яку рівнятися. І той жертовний подвиг служіння Богові і людям, приклад якого подав нам цей чоловік, сумлінно нести до кінця. Віднині і довіку.
Дійсно, зараз вірші Івана Юхимовича Коваленка відомі не тільки в нашій країні, а й далеко за рубежем. Одним із підтверджень цьому можуть бути слова пана Брістона Найта з Канади, які зачитала присутнім інша учениця Івана Юхимовича - пані Олександра Йосипівна Овчиннікова: „Про поезію Коваленка писати важко: нею можна лише милуватись. Поза цим - лише телепатія. Я кожною клітинкою відчуваю своє розчинення в його душі. Це Божа благодать, що дарує такі душі світу. Але український світ цього ще не зрозумів. Світ Коваленка - безмежний. Тут кожна стражденна душа може задовольнити свою спрагу і в чуттєвому, і в ментальному, і в духовному сенсі. Я особисто вдячний поетові за те, що доторкнувся до його крила". І таких відгуків дуже багато...

Замість післямови

"Життя - це порив до небес". Ч.ІІ



- Я не буду говорити довго. Я всіх вас вітаю, я всіх вас люблю, і маю таке відчуття, що ми могли б тут спілкуватися ще довго-довго. Не хочеться розставатися, не хочеться йти, не хочеться, щоб зараз це прекрасне дійство припинилося. Для мене цей вечір - особливий, тому що поезія, покладена на музику, - це новий етап в популяризації творчості Івана Юхимовича. І я маю надію, що буде музичний альбом, і будуть нові вечори, і будуть - це моя мрія - щорічні Коваленківські читання. Щоб цілий рік ми готували щось нове і мріяли про те, що ми всі знову побачимось.
З такими словами до присутніх звернулася донька Івана Юхимовича - Марія Іванівна Кириленко.
Насамкінець зазначимо, що цей творчий вечір був підготовлений Києво-Святошинським центром соціально-психологічної реабілітації населення (директор - Ангеліна Лахтадир). Ведучий вечора - поет, бард, журналіст, знавець і шанувальник творчості Івана Юхимовича Коваленка -

Радислав Кокодзей.