Презентація в "Елітарній світлиці"


1 листопада 2006 року відбулося засідання "Елітарної світлиці" на тему "Світ поезії".

Через біжутерію — до “Перлин”


У Будинку вчителя презентували поезію Івана Коваленка...За життя Івана Коваленка в радянську добу його творів не друкували. Вилучали й знищували, а за “Червону калину” запроторили до табору суворого режиму на п’ять років. Тоді, 1972 року, сто сорок учнів Коваленка допитали в КДБ – жоден не посвідчив проти свого вчителя. Вони свідчать нині. Учитель не лише викладав їм шкільні предмети: кілька іноземних мов та астрономію (він мав хорошу освіту, здобуту самотужки), учив їх жити без страху, як сам: “Та я не раб на життєвій галері і не погонич інших. Я – розкутий...”.


Лебедина вірність


7 червня в Києво-Святошинському Центрі соціально-психологічної реабілітації населення силами Жіночої громади міста Боярка було проведено ліричний вечір «Лебедина вірність».

За чорним порогом


Ясної осінньої днини 27 вересня 2011 року, саме на день свята Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, у Церкві Покрови Пресвятої Богородиці, що в Боярці, було відспівано Ірину Павлівну Коваленко – дружину поета-дисидента Івана Юхимовича Коваленка.

„Відходять титани...” – сказала в своєму прощальному слові Заслужений журналіст України, лауреат премії ім. В.Самійленка, депутат Боярської міської ради Ніна Федосіївна Харчук. Дійсно, Ірина Павлівна Коваленко належала до тих титанів, які творили історію України.


Ірину Коваленко поховано поряд із її чоловіком


27 вересня 2011, ясної осінньої днини, на день свята Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, у Церкві Покрови Пресвятої Богородиці, що в Боярці, було відспівано Ірину Коваленко, дружину поета-дисидента Івана Коваленка.


Немеркнуча зоря… згасла


26 вересня 2011 року після важкої тривалої хвороби на 93 році життя померла Ірина Павлівна Коваленко, дружина поета-дисидента Івана Коваленка, оспівана поетом у численних віршах.


„Як довго йшов я до свого народу...”


Так писав поет Іван Юхимович Коваленко в одній зі своїй поезій. Непростим і тернистим був той шлях: через війну, сталінські табори, знищення творчого доробку, переслідування і реабілітацію... Та сьогодні ми з певністю можемо сказати, що віршоване слово поета-дисидента живе в душі його народу...

18 липня 2011 року на могилі відбувся мітинг-реквієм з нагоди 10-річчя з дня смерті поета.

 ...Зовсім простий хрест на могилі. Калина, оспівана поетом... Пекуче сонце в зеніті й схилені в молитви голови... Того дня тут зібралися шанувальники його творчості, друзі, рідні. Щоб вшанувати пам’ять великого українця, поета-дисидента, шістдесятника, вчителя Івана Юхимовича Коваленка.


10-ті роковини зі смерті поета


18 липня 2011 року громадськість відзначила 10-ті роковини з дня смерті Івана Юхимовича Коваленка - поета, дисидента, вчителя.


"Життя - це порив до небес". Ч.ІІ


Тепло і пам'яті, й любові...

Саме ним відзначалася друга частина вечора, присвячена творчості боярського поета-шістдесятника, дисидента радянських часів Івана Юхимовича Коваленка, твори котрого вивчають на уроках літератури рідного краю в школах, поезією якого захоплюються дорослі, а на слова його віршів пишуть музику...


Поезії Івана Коваленка - у збірнику християнської поезії "Молитва вигнанця"


Пропонований збірник - це не лише книга пам'яті про тих, чиїми молитвами, стражданнями, а подеколи й життям постала незалежна Україна. Це книга унікального досвіду стійкості, непідкупності, непереможності, набутого нашими сучасниками-християнами в умовах гонінь. Зберігати гідність в нелюдських умовах їм допомагали віра в Бога, любов до України та поезія. Гаряче, щире слово не підвладне часу. Воно запалюватиме вогнем серця в годину смутку, в годину випробувань, допоки існує світ. До цієї збірки увійшли наступні поезії Івана Коваленка: "А перший сонет - це сонет про життя...", "Чи то з дерев, чи з неба сипле сніг...", "Чи пережив ти тугу і зневіру...", "Добравсь, доповз, доліз до хати...", "Зберігайте насіння", "Люби мене таким, який я є..."