Стежки життя


Анна НІКОЛАЄНКО

 

Обцілована вітрами,

Обволошена в вінок,

Все блукаєш між полями,

Віриш також в ненарок…

І. Коваленко

 

...Веди мене у край моїх надій

Крізь темну ніч і крізь моря блакиті,

Повір мені, повір, коханий мій,

Життя – лише одна стежина в житі...


У пошуках сенсу


Ольга КОВЧАН

 

Дрібніють люди…

І.Коваленко

 

...У пошуках сенсу

Знаходять пропаще.

А далі – погано,

А далі – не краще....


До презентації музичного альбому «А пісня все живе!»


Володимир ТОКОВЕНКО

 

...Тож ми подовжимо те слово,

Що наш земляк нести звелів.

І скаже покоління нове:

«Усі ми з роду Ковалів!»...


Прохожий


Владислав ДОРОШЕНКО

 

Автору книги стихов «Недокошенный луг»
Ивану Ефимовичу Коваленко посвящается

 

Не бывает воды,
не стекающей вниз.
Не бывает домов,
не взмывающих ввысь...


Картина «Крик». Едвард Мунк


Олександр КОРЖ

 

Присвячено Івану Коваленку

 

Невже тисячоліття на дворі

Рухнулося, щоб покотом котиться?


Поет, Учитель і Борець...


Леся КОВАЛЕНКО

 

І.Ю.Коваленку

 

Поет, Учитель і Борець

З неправдою ставав на грець

І боронив святу свободу

Для українського народу...


Я не читав, я пив вірші...


Володимир ТОКОВЕНКО

 

Іванові Коваленку,

авторові збірки «Джерело».

 

Я не читав, я пив вірші,

Мов спраглий воду у пустелі,

І очі мертвої душі

Шукали неба, а не стелі.

 

І джерело те напоїло

Сухі вуста, холодну кров.

Відчуло серце і ожило,

Бо в тих віршах зайшов любов...


Світло


Олександр КОРЖ

 

Ірині Павлівні Коваленко присвячується

 

 

Зимним подихом листопад

Задуває ваші вікна,

Гілля глухо б'ється всохле,

Під снігами стежка зникла.

 

За вікном садок парканом

Захищається невдало,

Навіть пес старий старанно

Двері шкрябає зухвало....


На сороковини з дня відходу з білого світу Ірини Коваленко – жінки-патріотки, дружини-соратниці поета-дисидента Івана Коваленка


Аліна ТРЕТЯК

За Вами, Ірино, сумує родина,
За Вами, Ірино, сумує Вкраїна…



Ірино, Ірино, вже й сороковини –
Душа відлітає в довічну стежину.
Ірино, Ірино, червона калина
Вам кетягом маше в цю пору осінню...


Монолог дружини


Аліна ТРЕТЯК

Ірині Коваленко — вдові колишнього політв’язня
Івана Коваленка: поета, патріота, громадянина


І зараз відчуваю – поруч ти,
Хоча між нами – два світи:
Цей, білий світ і той, далекий...
До нього не летять лелеки –
Не родить вічності граніт,
І там немає плину літ…