Лишатись вільним
В неволі вільною лишалась
І нам цю думку принесла:
Лишатись вільним в праці, в слові,
В творінні світла і добра.
У нашій пам’яті, в любові,
У кожнім рухові пера!
Повстанець Духа
...Поет один вступає
В бій святий, великий, правий!
І. Коваленко
Не заплачками припаду до могили,
Що, як серце опухле, над твердю земною.
Дайте слову моєму месної сили:
Блискавицею - в серце, над світом - грозою!
"Оспіваний краю..."
Світлана Павлікова (Clair)
І.Коваленкові
На вірш "Повернення" з триптиху
«Пам’яті Волоимира Самійленка»
Оспіваний краю,
вишнева колиска...
Те серця не крає,
що чується зблизька,
те серденьку ліки,
снага і розрада,
не знатиме ліку
й довіку принада.
Забутим, самотнім,
із спогадом сивим,
з німої безодні,
розхристаним дивом,
сповна скуштувавши
лихої покути, –
дай, Боже, назавше
в цю землю вернути.
18 липня 2013 р.
Стежки життя
Анна НІКОЛАЄНКО
Обцілована вітрами,
Обволошена в вінок,
Все блукаєш між полями,
Віриш також в ненарок…
І. Коваленко
...Веди мене у край моїх надій
Крізь темну ніч і крізь моря блакиті,
Повір мені, повір, коханий мій,
Життя – лише одна стежина в житі...
У пошуках сенсу
Ольга КОВЧАН
Дрібніють люди…
І.Коваленко
...У пошуках сенсу
Знаходять пропаще.
А далі – погано,
А далі – не краще....
До презентації музичного альбому «А пісня все живе!»
Володимир ТОКОВЕНКО
...Тож ми подовжимо те слово,
Що наш земляк нести звелів.
І скаже покоління нове:
«Усі ми з роду Ковалів!»...
Прохожий
Владислав ДОРОШЕНКО
Автору книги стихов «Недокошенный луг»
Ивану Ефимовичу Коваленко посвящается
Не бывает воды,
не стекающей вниз.
Не бывает домов,
не взмывающих ввысь...
Картина «Крик». Едвард Мунк
Олександр КОРЖ
Присвячено Івану Коваленку
Невже тисячоліття на дворі
Рухнулося, щоб покотом котиться?
Поет, Учитель і Борець...
Леся КОВАЛЕНКО
І.Ю.Коваленку
Поет, Учитель і Борець
З неправдою ставав на грець
І боронив святу свободу
Для українського народу...
Я не читав, я пив вірші...
Володимир ТОКОВЕНКО
Іванові Коваленку,
авторові збірки «Джерело».
Я не читав, я пив вірші,
Мов спраглий воду у пустелі,
І очі мертвої душі
Шукали неба, а не стелі.
І джерело те напоїло
Сухі вуста, холодну кров.
Відчуло серце і ожило,
Бо в тих віршах зайшов любов...