Лишатись вільним


Невідомий автор

Івану Коваленку
Без Вас немає в серці глибини,
Не відчуває воно час,
Не знає часові ціни:
Все поглинає суєта,
Автоматичне існування,
Якась духовна дрімота
І перед тілом плазування...

Та як зміцнити кволий дух,
Коли він мре поперед тіла,
Коли пропав і зір, і слух,
А з ним – і совість заніміла,
Коли самолюбиве «Я»
Назовні тільки випирає,
І чуєш лиш своє ім’я,
А інших вже давно немає...

Немає в серці каяття
І духу вільного польоту,
Є підвивання чи виття –
І час стирає позолоту,
Та ваше золото не стерти,
Воно у кожному рядку,
Воно живе, йому не вмерти,
Його не купиш на лотку.

Душа, що з небом поєдналась
І в небо знову відійшла,
В неволі вільною лишалась
І нам цю думку принесла:
Лишатись вільним в праці, в слові,
В творінні світла і добра.
У вашій пам’яті, в любові,
У кожнім рухові пера!