» » » » Жанна Ульянова: Спогади про моїх дорогих вчителів.

Жанна Ульянова: Спогади про моїх дорогих вчителів.


Cкільки вчителю треба мати внутрішнього вогню і любові, щоб учні пронесли його образ через все своє життя?

Спогади про моїх дорогих вчителів Ірину Павлівну та Івана Юхимовича Коваленків переносять мене у далеке минуле, коли я була ученицею старших класів боярської с/ш №1. Це були 50-ті роки минулого століття.
Ірина Павлівна викладала тоді російську мову та літературу. Бачу перед собою жінку середнього зросту, скромно одягнену, з охайною зачіскою і завжди з невеличким портфеликом.
Коли вона підходила до вчительського столу, в класі вже панувала тиша. Вона клала свій портфелик на стіл і розпочинала урок. І кожне її слово було дорогоцінним зерном, яке вона сіяла в душі своїх учнів. Ми пізнавали життя через літературних героїв, вчилися самостійно виражати свою думку і читали багато художньої літератури. А прочитане висвітлювали в окремому зошиті, виписуючи туди думки героїв, які сподобались. 
Переді мною зараз цей зошит... Він прожив 60 років. Вже пожовкли листочки, але не старіють ініціали І.К. (Ірина Коваленко), написані червоною ручкою, як і не старіє пам'ять про людину, яка допомагала нам в ті шкільні роки формувати свою особистість, вибрати правильний шлях у житті, зорієнтуватися на духовних цінностях.

 

Ірина Павлівна вчила нас бути чесними, порядними та відповідальними. А любов до літератури з нами все життя.
Іван Юхимович викладав у нашому класі англійську мову. Це була людина веселої вдачі. Його дотепний гумор створював на уроці атмосферу довіри до вчителя, бажання працювати. Згадую, як він викликав мене читати і перекладати текст, а потім сказав: «У Вас вимова, як у справжньої англійки.»
Учні в школі не надто люблять вчити іноземну мову, але у Івана Юхимовича вони працювали, тому що бажання навчити в легкій доступній формі передавалось від вчителя до учнів.
Добре пам’ятаю, як страшна звістка про арешт Івані Юхимовича облетіла всю школу. Згодом ми дізналися, що наш вчитель відбуває покарання у таборі для політв’язнів. Він став жертвою радянських репресій. Ця мужня і сильна духом людина не скорилася долі, а свою любов до рідного краю, до родини оспівувала у віршах. Це був далекий стогін пораненої  душі, яка загартувалась і перемогла…
Наше покоління ставилося до своїх вчителів з великою повагою. Ми цінували їх благородний труд, і взагалі, вважали їх святими. Це були доброзичливі та самовіддані особистості, які віддавали своє серце дітям і які ніколи не рахувалися із власним часом, якщо учень потребував допомоги. І робили це безкоштовно.
Сьогодні ми всі переживаємо тривожні часи. Але не дивлячись на це, в нашому серці завжди живуть спогади про наших шкільних вчителів.
  Ульянова Жанна Миколаївна, 77 років, Боярка, 2016 р.