Згадує Леся Коваленко*


Я вдячна Богу, бо на стежці свого життя зустріла Івана Юхимовича Коваленка – Поета, Патріота України, Учителя.
У нього було вродливе обличчя, а очі сяяли завжди привітно і лагідно. Мене вражала його духовна височінь, а вона була причиною високої моральності. У нього була чиста біографія, він ніколи собі не дозволяв іти на компроміс, бути комуністом, щоб реалізувати велике поетичне обдарування. Це був світлий Поет, видатний, який служив Поезії, Волі, Україні. Він належав до правдолюбців високої проби. Ця риса характеру виділяла його серед людей і робила надзвичайно сміливими. А ще мені подобалась його дитинність. Він був таким щирим, якою може бути тільки дитина. Я ніколи в життя більше не зустрічала такої великої щирості в людей. До нього хотілося пригорнутися, поділитися наболілим. Івана Юхимовича дуже любили учні, бо серцем відчували справедливість і доброту душі. Він був обдарованим учителем, а тому багато його учнів навчалися в Інституті іноземних мов. Він вплинув на формування моєї свідомості і лишився величиною, на яку я в житті рівняюся завжди.
______________
*Боярська поетеса