Згадує Радислав Кокодзей*


Мені випало щастя знати Івана Юхимовича Коваленка особисто. На жаль, більшою мірою як викладача іноземних мов. Але ті години, котрі я провів у його бібліотеці на другому поверсі скромного дерев’яного будиночка на тихій боярській вулиці, короткі хвилини спілкування з ним на теми поезії у перервах між заняттями англійською мовою відіграли в моєму житті не останню роль. Саме він долучив мене до скарбниці поетичного слова. Це він вперше познайомив мене, школяра-старшокласника, з творчістю Леоніда Кисельова, про якого мені довелося згодом писати. Це він заронив у мою душу потяг до поезії, який пізніше змусив мене взятися за перо, спробувавши поетичних мук-пошуків. Але жодного разу тоді не згадав Іван Юхимович про те, що сам складає вірші... Вже тепер, більш тісно спілкуючись з сім’єю поета, я зрозумів, що це пояснювалось притаманною йому скромністю і, можна навіть сказати, цнотливістю по відношенню до своєї творчості...
________________
*Учень Івана Коваленка, журналіст, автор численних публікацій про поета, див.розділ бібліографія