Іван Коваленко » Спогади про поета » Версія для друку

Про те, як народжувалися вірші у Івана Коваленка, кому він їх присвячував, чи вірив у Незалежність України...

На питання Володимира Домбровського відповідає донька поета Марія Кириленко

Як  народжувались вірші Івана Коваленка?

Іван Коваленко не був «кабінетним» митцем. Творив виключно у хвилини натхнення. Міг буквально за декілька хвилин скласти справжній шедевр. Поштовхом до цього могла бути якась подія, чиясь розповідь чи навіть  фраза, кинута   мимохіть.  Він рідко редагував свої вірші, але якщо брався за це, то просто на очах вірш набував неперевершеної досконалості.  Коли творив під натхненням, бував збудженим, схвильованим до сліз. Міг під час візиту друзів чи знайомих зникнути на декілька хвилин, а тоді повернутися веселим, із хитрою посмішкою і прочитати написаного експромтом вірша. Муза могла завітати до нього уві сні чи в умовах ніби зовсім непридатних для творчого процесу. Пам’ятаю, як повернувшись із магазину, батько відірвав шматочок обгорткового паперу із записаними на ньому поетичними рядками. Навіть у довжелезних радянських чергах,  напружених і галасливих, могли народжуватися поетичні рядки…
     
Кому Іван Коваленко присвячував свої вірші?
Безліч віршів було присвячено його дружині, моїй мамі – Ірині Павлівні Коваленко, вірній подрузі «і в радощах, і в горі». Це було дуже сильне і єдине кохання поета на все життя – вони прожили разом 62 роки. При цьому ніколи не святкували день свого так би мовити весілля (адже просто зайшли та розписалися), але завжди згадували день першого побачення 9 квітня…  Є присвяти людям, котрі відіграли значну роль у його житті; табірним побратимам;   друзям; колишнім учням, котрі назавжди залишилися близькими нашій сім’ї; колегам; видатним культурним діячам, котрих він поважав і, навпаки, тим, кого зневажав, – про таких писав  так звані  «Люті вірші»  (такі твори або взагалі не надруковані, або з них зняті присвяти).  Є присвяти і зовсім простим людям, з якими його звела доля. Якщо погортати книжку, звертаючи увагу на присвяти та примітки, то можна скласти уявлення і про коло спілкування поета, і про його погляди, і про ставлення до людей…
  
Як його робота впливала на творчість? 
Іван Юхимович був учителем,  це була справа його життя. Довгі роки він не ставився всерйоз до власної творчості, а всі свої таланти і уміння віддавав вчителюванню:  влаштовував із дружиною шкільний театр, де був і за «директора», і за гримера, і за художника (малював декорації); випускав стінні газети і обов’язково писав вірші до шкільних вечорів – і жартівливі, і серйозні. Один із таких віршів «У поета було слово» став поворотним у його долі. Написаний до шкільного вечора, присвяченого 100-річчю з дня смерті Т.Шевченка, цей роковий вірш був сповнений такого звинувального пафосу на адресу тоталітарного режиму, що привернув увагу Комітету державної безпеки (сумнозвісне КГБ) і став приводом до багаторічного стеження за поетом, що врешті-решт закінчилося засудженням та ув’язненням.

Як Іван Коваленко ставився до ідеї незалежності України? 
Іван Коваленко був переконаний, що Україна обов’язково стане незалежною, ще в ті часи, коли це звучало як  абсолютно фантастична ідея. В радянські часи мало хто в це вірив.  Але коли Україна здобула формально незалежний статус, Іван Коваленко, хоч і був безмежно щасливий,  не піддався загальній ейфорії. Він дуже тверезо оцінював перспективи розвитку країни, в якій не відбулася ні люстрація, ні декомунізація. І все-таки він дуже сподівався на те, що врешті-решт українці зможуть вибороти реальну незалежність.
 
Чи доводилося Івану Коваленку бувати за кордоном?
В радянські часи за кордон їздили одиниці з числа окремих щасливців чи таких, що вірно служили режиму. А важке, драматичне, напівжебрацьке існування родини Коваленка, сповнене безпросвітної боротьби за шматок хліба (радянський «рай» - це звичайний міф) робили для них неможливими будь-які подорожі – навіть Україною чи Радянським Союзом. Іван Коваленко, як і його дружина, ніколи в житті не бували ніде,  окрім Чернігова (батьківщина Ірини Павлівни), де тиждень-другий відпочивали щоліта. Ще рідні поету Лецьки на Переяславщині, Боярка під Києвом, що стала постійним місцем проживання на довгі роки… І все. Не бачили Коваленки ні Західної України (про що особливо мріяв батько), жодного разу не побували на морі…  Більш, ніж скромна, вчительська заробітна плата, борги через будівництво власними руками маленького будиночку, роки безробіття, коли намаганнями компартійців Іван Коваленко був відлучений від учителювання… Ще й паралізована мати, котра впродовж 10 років вимагала постійного догляду… Одне виключення, втім, було – далека «подорож» -  етапом через 5 тюрем до Уральського табору «Перм-35» і тим самим шляхом назад в Україну…  

Невже все було так безпросвітно?
Стан щастя не залежить від зовняшніх обставин і матеріальних аспектів. Було багато хорошого, світлого, такого, що давало розраду і бажання жити. Сильна подружня любов, спільні інтереси, високі ідеали,  діти (я з братом), улюблені учні і, звичайно, – книги!

А які книги подобалися вашому батьку? 
Іван Коваленко був надзвичайно ерудованою особистістю – все життя дуже багато читав і збирав величезну бібліотеку, де була представлена і українська література, і – багатюща – західна. Навчання на романо-германському факультеті (університет імені Т.Г.Шевченка) органічно закріпило величезну любов до світової літератури (читати Коваленко почав ще в юності). Тож літературні інтереси у Івана Юхимовича були різносторонні.  Дуже багато читав філософської літератури, мріяв перечитати за життя «всіх поетів». Багато читав і прогресивних російських авторів, виписуючи чи не всі основні «товсті» журнали.  І – звичайно – самвидав: величезна кількість саморобних, іноді переплетених, іноді просто складених у папки, творів інакодумців – і російських, і українських. В цій частині його бібліотеки були представлені чи не всі основні примірники забороненої літератури. Тож під час обшуку і арешту було конфісковано величезну кількість самвидаву, що потім і склало доказову базу для засудження.
 
Спробуйте охарактеризувати Івана Коваленка окремими словами – спонтанно, все, що спадає на думку: Іван Коваленко - хто він, який він?
Іван Коваленко – українець, західник, поет, дисидент, вчитель, енциклопедист… Він талановитий, самобутній, унікальний, геніальний… Правдивий, щирий, мужній, незламний… Вразливий, вірний, ніжний...

Дякую вам за інтерв’ю…
Ні, це вам я дякую. Готова відповідати на будь-які питання – про Івана Коваленка, про минуле і сучасність, про вірші і Молодіжний фестиваль, про любов до України, і просто про любов... 

Питання задавав Володимир Домбровський, м.Луцьк  

 

назад