ПІД АКАЦІЯМИ (1977 – 1998, Чернігів)


У цикл „Під акаціями" увійшли вірші Івана Коваленка, створені у той самий період, що й цикли „Боярські сонети" та „Тиха зірка". Цей цикл об'єднав вірші, присвячені Чернігову, місту художників та поетів, рідному місту його дружини...


ВІРШІ ТОБІ (1940, Київ-Чернігів)


У циклі «Вірші тобі» зібрані поезії, звернені до юної дружини. Тут ідеться про велике кохання, присутня і драматизація сварки між молодим подружжям. Вірші цього циклу написані в Чернігові, куди молодий поет приїхав до дружини, шукаючи примирення, та у Києві, де чекав на її повернення. У цих віршах багато кохання і багато поезії. Одним із шедеврів цього циклу є вірш «Шум лісовий». Цикл розпочинається і закінчується ліричними мініатюрами.


Про цикл "У неволі"


До циклу „У неволі” увійшли вірші, написані Іваном Коваленком у Київському слідчому ізоляторі КДБ та за роки перебування в Уральському таборі для політв’язнів №35. Було за цей час написано набагато більше, але постійні „шмони” та конфіскації зводили інтенсивну творчу працю нанівець. Збереглося лише те, що зміг винести  із слідчого ізолятора адвокат поета, те, що пропустила табірна цензура у листах до дружини, а також відновлене поетом по пам’яті після відбуття строку ув’язнення.
«У неволі» у свою чергу поділено на три  підцикли: „За чорними ґратами” (1972 р.), „Немеркнуча зоря” (1972-1977)  та „Уральські сонети” (1973-1977).
 


Про підцикл "За чорними ґратами"


У підцикл „За чорними ґратами” увійшли вірші, які Іван Коваленко  написав у тюремному ізоляторі, де провів 10 місяців (1972 р.). Чи не  вперше за своє життя у поета був час творити. Тож коли  їхав етапом до табору, віз з собою товстий зошит, повністю списаний віршами. Але кожний наступний перевіряючий виривав з нього ті вірші, які здавалися підозрілими особисто йому. Кінець кінцем залишилися  лише палітурки... Вціліло віршів зовсім небагато – ті, які виніс ще до суду адвокат поета  Іван Єжов. Та ще один  вірш донька завчила напам’ять під час годинного побачення в ізоляторі ("Попереду і позаду океани небуття”)... Саме так утворився невеличкий сумний підцикл „За чорними  ґратами”.