Про цикл "У неволі"


До циклу „У неволі” увійшли вірші, написані Іваном Коваленком у Київському слідчому ізоляторі КДБ та за роки перебування в Уральському таборі для політв’язнів №35. Було за цей час написано набагато більше, але постійні „шмони” та конфіскації зводили інтенсивну творчу працю нанівець. Збереглося лише те, що зміг винести  із слідчого ізолятора адвокат поета, те, що пропустила табірна цензура у листах до дружини, а також відновлене поетом по пам’яті після відбуття строку ув’язнення.
«У неволі» у свою чергу поділено на три  підцикли: „За чорними ґратами” (1972 р.), „Немеркнуча зоря” (1972-1977)  та „Уральські сонети” (1973-1977).
 


Про підцикл "За чорними ґратами"


У підцикл „За чорними ґратами” увійшли вірші, які Іван Коваленко  написав у тюремному ізоляторі, де провів 10 місяців (1972 р.). Чи не  вперше за своє життя у поета був час творити. Тож коли  їхав етапом до табору, віз з собою товстий зошит, повністю списаний віршами. Але кожний наступний перевіряючий виривав з нього ті вірші, які здавалися підозрілими особисто йому. Кінець кінцем залишилися  лише палітурки... Вціліло віршів зовсім небагато – ті, які виніс ще до суду адвокат поета  Іван Єжов. Та ще один  вірш донька завчила напам’ять під час годинного побачення в ізоляторі ("Попереду і позаду океани небуття”)... Саме так утворився невеличкий сумний підцикл „За чорними  ґратами”.
 


Про розділ "День"


Розділ «День» символізує зеніт творчого розквіту Івана Коваленка, період, коли він повністю сформувався як поет та особистість.   
Вірші, що увійшли до цього розділу, –  це твори зрілого майстра слова, свідомого  громадянина, що знайшов сенс свого життя, але насамперед – українця, що любить Батьківщину палкою стражденною любов’ю.
Творчість саме цього періоду характеризує Івана Коваленка як поета-шістдесятника. Шістдесятником Івана Коваленка (хоч і дещо умовно) можна  назвати, виходячи лише з фактів його біографії:  діяльність по розповсюдженню самвидава, коли поет ніс заборонене слово у ряди молоді; розквіт його творчості саме у шістдесятих; публікації віршів у Пряшівській газеті "Нове життя”, дуже популярній у ті часи серед дисидентів;  арешт та засудження у 1972-му році одночасно  з найвидатнішими культурними діячами 60-х; перебування у таборі разом з цвітом шістдесятництва – Іваном Світличним, Ігорем Калинцем, Валерієм Марченком, Семеном Глузманом та ін; співзвучна із світоглядом шістдесятництва тематика творчості. До розділу «День» увійшли поетичні цикли «Це все – життя», «Роздуми», «Недокошений луг», «Джерело», «У неволі» (останній має підцикли «За чорними ґратами», «Немеркнуча зоря», «Уральські  сонети»). Не є випадковим обмеження цього розділу 1977 р. - роком, коли поет повернувся додому після уральського табору.