Старе піаніно


Старе піаніно стоїть у кутку,
Забута, в пилюці руїна.
Вона на нім грала, сиділа в вінку,
Він поруч ставав на коліна.

О, скільки мелодій на довгім віку...
І пам’ять про них – в піаніно.
Вже дерево шашіль сточив на муку,
На струнах густе павутиння.

Та струни живі, хоч вони і мовчать,
У струнах заховані біль і печаль,
І туга незнана неначе...

Я кришку відкрив, потривожив струну,
Я звуком струни потривожив труну,
І привид приходить і плаче...
 
Вірш покладено на музику: пісня "Старе піаніно"