"Листок, як ранений метелик..."
Листок, як ранений метелик,
Зліта, тріпочучи крилом,
І осінь килим долі стеле
І вишиває його злом.
А день, допивши сонця келих,
Уклався спати під млином.
Вітряк життя скрипить і меле,
І мельник в ньому – лютий гном.
Надія й віра йдуть на жорна,
А борошно, як туга, чорне,
Як найжахливіша біда.
Став гном від реготу безсилим,
Але любов незримим пилом,
Любов на зорях осіда.