Вода


Я приніс з колодязя води,
Сів на призьбі, і на відра глянув,
І побачив хвилі океану,
Зливи, водоспади і льоди.

Я хотів збагнути в ці хвилини
(Світ увесь окинув неспроста),
Чим були колись оці краплини,
Поки я з криниці їх дістав.

Ця велика життєдайна сила
Не лише снігами і дощем спада,
У скількох людей текла по жилах,
З кров’ю хвилювалась ця вода?

В грізних битвах мужності давала,
Кликала до подвигу не раз.
Ця вода колись когось кохала,
З ніжних вуст паринкою знялась.

Протікали океани часу,
А вода боролась і жила.
Хай же все віддасть вона відразу,
Все поверне, чим колись була!

Зачерпнув води я цілий кухоль,
П’ю її з надією в душі:
Так улий же в мене силу духу,
Дай снаги, на подвиг надиши!