"Я науку поважаю..."


Я науку поважаю,
Дуже вчених я шаную,
Перед вченими я згоден
Навіть шапку іздійнять.

Досягла чудес наука
І такого вже відкрила,
Що всього і не збагнути –
Аж чманіє голова.

Тільки я в одне не вірю,
Що наука нас врятує,
Що відкриє вона щастя,
Радість людям принесе.

Скільки вчених є на світі,
Скільки їх було до цього...
Догм, гіпотез і законів
На землі хоч відбавляй.

І приходять нові вчені,
Все закреслюють здобуте,
Нові догми і закони
Поспішають встановить.

Та кому від того легше,
Що розкладений вже атом,
Що у космос безкінечний
Вже літають кораблі?

І у хащах наукових
Бродить, плаче одиноко
Всіма кинута й забута
Сирота – людська душа.

Їй тут холодно на світі,
Їй тут тоскно й одиноко,
Вона проситься до мене,
У моє ридання-вірш.

Я її сюди впускаю,
Все віддам, що тільки зможу,
Бо я вірю у людину,
У її величний дух,
У любов велику вірю,
Вірю в правду і добро!