» » » » "Скільки лиха й недолі знести ви могли..."

"Скільки лиха й недолі знести ви могли..."


Тодосії Кіндратівні Довгич*,
невтомному сіячеві на ниві народній.

Скільки лиха й недолі знести ви могли
(Непідсильний тягар для людини...),
Та свій келих гіркий ви до дна допили,
Допили ви його до краплини.

Ви в негоду ступили на ниву тяжку,
Були бурі страшні і морози,
І на вашім на довгім і труднім віку
Мало квіток цвіло при дорозі.

Мало квітів було, а багато могил,
Тяжко лихо долати щорічне...
Та ви сіяли скрізь, скільки вистачить сил,
І розумне, і добре, і вічне.

Келих випито весь, ось і видно вже дно,
Біль і смуток все глибший з роками,
Та посіяне Вами добірне зерно
Проросло і буяє квітками.

Будуть добрі жнива і багатий врожай,
І дай Бог же його вам діждати,
Щоб збагнуть хоч тоді, вже ступивши на край,
Нащо жить, працювать і страждати.
__________________
*Наставниця та колега подружжя Коваленків по Боярській школі №1; вчителька української мови та літератури з складною та трагічною долею.