Розділ «День» символізує зеніт творчого розквіту Івана Коваленка, період, коли він повністю сформувався як поет та особистість.   

Вірші, що увійшли до цього розділу, –  це твори зрілого майстра слова, свідомого  громадянина, що знайшов сенс свого життя, але насамперед – українця, що любить Батьківщину палкою стражденною любов’ю.

Творчість саме цього періоду характеризує Івана Коваленка як поета-шістдесятника. Шістдесятником Івана Коваленка (хоч і дещо умовно) можна  назвати, виходячи лише з фактів його біографії:  діяльність по розповсюдженню самвидава, коли поет ніс заборонене слово у ряди молоді; розквіт його творчості саме у шістдесятих; публікації віршів у Пряшівській газеті "Нове життя”, дуже популярній у ті часи серед дисидентів;  арешт та засудження у 1972-му році одночасно  з найвидатнішими культурними діячами 60-х; перебування у таборі разом з цвітом шістдесятництва – Іваном Світличним, Ігорем Калинцем, Валерієм Марченком, Семеном Глузманом та ін; співзвучна із світоглядом шістдесятництва тематика творчості. До розділу «День» увійшли поетичні цикли «Це все – життя», «Роздуми», «Недокошений луг», «Джерело», «У неволі» (останній має підцикли «За чорними ґратами», «Немеркнуча зоря», «Уральські  сонети»). Не є випадковим обмеження цього розділу 1977 р. - роком, коли поет повернувся додому після уральського табору.