"Скільки лиха й недолі знести ви могли..."


Тодосі Кіндратівні Довгич*,
невтомному сіячеві на ниві народній.

Скільки лиха й недолі знести ви могли
(Непідсильний тягар для людини...),
Та свій келих гіркий ви до дна допили,
Допили ви його до краплини.

Ви в негоду ступили на ниву тяжку,
Були бурі страшні і морози,
І на вашім на довгім і труднім віку
Мало квіток цвіло при дорозі...



"Я не бачив, як гаснуть вулкани..."


Я не бачив, як гаснуть вулкани...
Може, й добре, що гаснуть вони –
Вогняні, незагоєні рани
Не окраса для їх сторони...


Пам'яті Самійленка*


В Боярці зеленій, серцю милій,
Де ліси розкинулись кругом,
Там над ставом, на Старій могилі,
Спочива поет останнім сном...


"Я скупих всіх розумію..."


Я скупих всіх розумію,
Я жаднюгам співчуваю,
Бо я сам давно жаднюга –
Хочу все собі забрать:

Година прийде!


Змалку не знав я
Щастя і долі,
Все міг стерпіти,
Все, крім неволі...



"Я науку поважаю..."


Я науку поважаю,
Дуже вчених я шаную,
Перед вченими я згоден
Навіть шапку іздійнять...


ДРУЗЯМ-ОДНОДУМЦЯМ


(назва підциклу, до якого відносяться три наступні вірші)

"Друзі мої, побратими..."


Друзі мої, побратими,
Як зірки, ви розкидані в світі

"Не ходив я з вами лісом..."


Не ходив я з вами лісом,
Не блукав я з вами лугом,
Не збирав на полі квітів
І не плив у річці в човні.

"Я не знаю, хто ти, де ти, як ти?.."


Я не знаю, хто ти, де ти, як ти?

Чим живеш і служиш ти кому...

В синім морі пропадають яхти,

Промінь ясний утіка в пітьму...