Іван Коваленко » Це все - життя » Версія для друку

"Я скупих всіх розумію..."

Я скупих всіх розумію,
Я жаднюгам співчуваю,
Бо я сам давно жаднюга –
Хочу все собі забрать:
Всі гаї, ліси, і ріки,
Водоспади і озера,
І моря, і гори, й луки
І сказати: “Це – моє”.
Ви милуйтесь і любуйтесь,
Та нічого не чіпайте –
Ані квітки, ні травинки,
Ані дерева, ні пташки,
Бо це все лише моє.
Я жаднюгам співчуваю,
Я скупих всіх розумію,
Я і книги всі на світі
Хочу теж собі забрать.
Їх розставить на полицях,
І ходити поміж ними,
І розправить всі сторінки,
Ніжно пестить їх оправи,
Відкривати, закривати
І всю мудрість їх збагнуть.
Ви беріть їх і читайте,
Поринайте в море думки,
Научайтесь всього в світі,
Та книжок не ображайте!
Ні сторінки, ані букви
Не попсуйте: це – моє!
Я скупих всіх розумію,
Я жаднюгам співчуваю,
Я зазнав усі їх муки,
Сам терзаюсь день і ніч.
Бо людських сердець на світі
Я не можу всіх зібрати,
Всіх до себе пригорнути,
Всіх на світі обійнять.
І пізнати усі душі,
Почуттів усю безмежність,
Ніжність всю і все тепло.
назад