Іван Коваленко » Це все - життя » Версія для друку
"Я скупих всіх розумію..." |
|
Я скупих всіх розумію, Я жаднюгам співчуваю, Бо я сам давно жаднюга – Хочу все собі забрать: Всі гаї, ліси, і ріки, Водоспади і озера, І моря, і гори, й луки І сказати: “Це – моє”. Ви милуйтесь і любуйтесь, Та нічого не чіпайте – Ані квітки, ні травинки, Ані дерева, ні пташки, Бо це все лише моє. Я жаднюгам співчуваю, Я скупих всіх розумію, Я і книги всі на світі Хочу теж собі забрать. Їх розставить на полицях, І ходити поміж ними, І розправить всі сторінки, Ніжно пестить їх оправи, Відкривати, закривати І всю мудрість їх збагнуть. Ви беріть їх і читайте, Поринайте в море думки, Научайтесь всього в світі, Та книжок не ображайте! Ні сторінки, ані букви Не попсуйте: це – моє! Я скупих всіх розумію, Я жаднюгам співчуваю, Я зазнав усі їх муки, Сам терзаюсь день і ніч. Бо людських сердець на світі Я не можу всіх зібрати, Всіх до себе пригорнути, Всіх на світі обійнять. І пізнати усі душі, Почуттів усю безмежність, Ніжність всю і все тепло. назад |