» » » » "Яка це радість – Вас зустріти..."

"Яка це радість – Вас зустріти..."


М.Кутинському*

Яка це радість – Вас зустріти
В житті, що схоже на стерню,
І душу спраглу напоїти,
І в серце кинути вогню.

У час байдужості й зневіри,
Коли живим вже нічим жить,
Нема, мабуть, на світі міри,
Щоб Вашу мужність оцінить.

Ви людям пишете “Некрополь”,
Ви вершите великий труд,
Цей подвиг, чесний і високий,
Роки і бурі не зітруть!

Ми скуті холодом і льодом,
Нам сняться ще погані сни,
Та над розгубленим народом
Вже чути подихи весни.

І сонце сходить над ланами,
Земля сповняється тих сил,
Що розливаються струмками
Від дорогих для нас могил.

Народу геній не затерти.
Хай сніг лежить багато літ,
Та перші проліски уперто
Вже пробиваються на світ.

І правда кривду переборе,
І зійдуть сходи не ріллі,
І квітів знову буде море
На всій розбудженій землі.

Та найдорожчими на світі
З майбутніх квітів без числа
Нам стануть Ваші перші квіти,
Що квітли, сонцем не зігріті,
І проростали без тепла.
_____________________
*Михайло Кутинський (пом. у 1973 р.) – близький друг і натхненник поета, автор “Українського Некрополя”. (Прим.авт.)