На біржі поезії


Справи з валютами гірше і гірше.
Що там? Судить не берусь.
Мучить мене девальвація віршів –
Пада поезії курс.

Пишуть поети, аж пера ламають,
Віршів – то море без дна,
Тільки ніхто їх ніде не приймає,
Дуже низька їм ціна.

Гріє піїта на сонечку пузо,
В віршах від суму аж мре,
Та не хвилює людей курортмуза
І за живе не бере.

Інший пролаза, фальшивопоетчик,
Кинувсь в абстрактомодерн.
Низько по курсу ідуть такі речі –
Люди розумні тепер.

Той перекинчик гендлює рядками,
Славить заброд, яничар.
Те, що одвіку було срібняками,
Зветься тепер гонорар.

Хто б нагадав настанову забуту
Цим фабрикантам віршів:
Хай забезпечать поезовалюту
Золотом щирим душі.

Хай буде вірш непримітним назовні,
Буде і він до пуття,
Якщо за ним сяють перли коштовні
Серця твого і життя.

Вчора я був на поезії біржі –
Виніс жахливий урок:
Тисяча фунтів теперішніх віршів
Йдуть за Шевченків рядок.