У гори, у гори,
До вас я полину,
Де серце Вкраїни,
Моя Верховино.

Моя Верховино,
Народу колиска,
Омріяна снами,
Не бачена зблизька.

У горах, не долі
Живуть там гуцули,
Що слова “неволя”
Не знали й не чули.

Шумить, не змовкає
Гірськая там річка.
Мене там чекає
Гуцулка Марічка.

Вже тисячі років
Чека мене вірно,
Чекає допоки
Вернусь неодмінно.

Ми будем на схилах
Там пасти ягнята
І пісню про волю
Ми будем співати.

1968 р., Боярка

Перлини/ Передм. Р.Кокодзея, М.Кириленко. – К.: Логос, 2006. – 472 с.: портр., с.213 

_________________
*Із знищеної КДБ поеми “Тракторист Василь”.