У П А*


УПА – і серце пломеніє!
УПА на нашій Україні –
Не казка й вигадка – УПА,
Нас Божа матір заступа.

У день святий її Покрови
З’явилися звитяжці нові,
Через неволі триста літ
УПА з’явилася на світ.

УПА була, живе і буде,
І не забудуть її люди.
У кожнім лісі і криївці
Встають за волю українці.

Серед руїн, війни, розброду
Ідуть сини свого народу.
Хай їх ніхто не зачіпа –
В серцях і душах йде УПА!

Чи думав хтось з часів Богдана,
Що цей великий день настане?
Де чобіт ворога ступа,
Там наступатиме УПА.

Цвітуть сади, біліють хати,
А по селу ідуть солдати,
Загони, чоти, курені,
І все насправді, не вві сні.

Полки, і чоти, і рої
Та все свої, свої, свої!
Серед полів, лісів, садків
Йде двісті тисяч вояків.

Усе, як треба: і мундири,
Ладунки, зброя – чином-чин.
І чуєш: “Друже командире,
Ми всі готові йти на згин!”

“Героям слава!” – чуєш ти, –
Встигай лише відповісти:
“Вкраїні слава!” – це одвіт,
Нехай нас слуха цілий світ!

Між трьох запеклих ворогів
Ніхто б піднятись не посмів
Без визнання і допомоги,
Коли закриті всі дороги.

А в них одна-єдина путь:
Вони ідуть, ідуть, ідуть
Не на Берлін чи на Варшаву,
Щоб здобувать химерну славу,

Вони не йдуть узять Москву,
Бо правду всі несуть живу.
Ти краще їх не зачіпай –
Вони боронять Рідний край!


1968 р., Боярка

Перлини/ Передм. Р.Кокодзея, М.Кириленко. – К.: Логос, 2006. – 472 с.: портр., с.211-212 

_________________
*Із знищеної КДБ поеми “Тракторист Василь”.