Шукаю я людину...


Леоніду Завальнюку*

Шукаю я людину, вашу ма!..
Таку, що не забуде рідну мову,
Куди не кине доля, то дарма –
У рідний край вона поверне знову,
“За слово наше кращого нема”, –
Так з друзями почне вона розмову.
Шукаю я людину, у якій
Не вмруть ніколи почуття колишні,
Яка не забува тополі й вишні
В турботах про діла холостяків
І рідних не цурається ніде, –
Шукаю я Людину між людей!
Шукаю я людину ту, яка
Не проміня калину на саранку,
А гаряче говорить аж до ранку,
Як на чужині стріне земляка,
І разом з ним співає рідну пісню,
І не ховає сліз, як туга серце стисне.
Шукаю я людину на землі,
Яка в мізерних прагненнях не тоне
І у Москву не пнеться у Платони,
А Діогеном десь живе в селі.
Таку людину, що не схоче зроду
Полізти між тузів в засалену колоду.
Шукаю я того, хто між віршів
І для розмови відшука нагоду
Не про безсмертя взагалі душі,
А про безсмертя і душі народу,
Що породив його в лихі часи і грози
І дав ім’я йому, талант і розум,
І в душу вклав великий заповіт,
Що торгувати цим не слід!

Шукаю я людину ту, яка
Не буде схожа на Завальнюка

__________________
* Леонід Завальнюк – російськомовний поет і письменник, українець за походженням, автор повісті “Три холостяки”; один з улюблених письменників І.Коваленка (див.розділ “Переклади”).