Хоч так


Не так я дні прожив
Сьогодні і учора,
А совість не дріма,
Вимогливо пита,
Годинник зі стіни
Допитує суворо:
– Чому у тебе все
Не-так, не-так, не-так?

Не так усе життя,
Не так пройшло, як треба.
Ти майстер на слова,
На заміри мастак.
Чому ти на землі?
Адже ти рвавсь до неба –
Чому ти все робив
Не-так, не-так, не-так?

Не так усе було.
Я згоден, судді, з вами.
А хто на світі зна,
Куди, чому і як?
Я сам стежки шукав,
Йшов навмання шляхами.
Чи ж вірний вирок ваш –
Не-так, не-так, не-так?

Отак я їм скажу –
Годиннику й сумлінню:
Я міг на тисячу,
Лишаю на п’ятак.
Як лишуся живим,
Не стану зразу тлінню,
Годинник змінить стук:
Хоч-так, хоч-так, хоч-так.