Хочеш знати, яка вона,
Що вона, хто вона?
Це – квітка прекрасна,
На хустині гаптована.

Візерунок – це вірш,
Полотно – це душа,
Колір ниток – любов,
В нім – вся щирість вірша.

Тож рядки пофарбуй,
Коли пишеш вірші,
І квіток не гаптуй
На лахмітті душі.

Хочеш знати, яка вона,
Хто вона, де вона?
Це – хмаринка легка,
В сонця світ оброжевлена.

Та хмарина – твій вірш,
В нього небо – душа.
Сонця світ – це любов,
Він вся ніжність вірша.

Без блакиті хмарина
Лише пара і дим,
А без сонця вона
Стане мевом блідим.

Хочеш знати, чого
Для поезії треба?
Дуже мало: всього
Тільки сонця і неба.