Про цикл "Недокошений луг"


Цикл „Недокошений луг” увібрав 23 вірші, написані в період, коли в житті поета трохи розвиднілось. Це був час деякого потепління у політичному кліматі країни у зв’язку з так званою «хрущовською відлигою». Івана Коваленка після 5-річної перерви, нарешті, допускають до вчителювання. Це час надій і сподівань, душевного підйому – талант поета кріпне і набуває розквіту. Основне місце у його творчості займає в цей час громадянська лірика, зібрана у циклі „Джерело”, а вірші, що читаємо у „Недокошеному лузі”, присвячені іншим темам.
Вірші циклу «Недокошений луг» заслуговують на окрему розмову, настільки кожен з них є довершеним, оригінальним, сповненим почуттям та думкою. Ряд віршів присвячено темі поезії: „Пісня про незнищеність поезії”, „Для віршів немає тем?”, „Моя доля”, „Поезія”. Автор високо підносить призначення поета і поезії, надає їм космічного значення і невмирущої цінності. У таких віршах, як „Сповідь”, Хоч так”, „Хтось у сірому” поет заглядає вглиб своєї душі, аналізує своє життя, сповідується у найтяжчому, на його погляд, гріху – він мало зробив як поет і як громадянин: „Я міг на тисячу – лишаю на п’ятак”.
Особливе місце не тільки в циклі, а й в усій творчості поета займає вірш „Недокошений луг”, який є одним з кращих зразків українського національної лірики (вірш дав назву першій поетичній збірці творів поета). В основі цієї поезії – метафора з глибинним змістом. Поетичне змалювання журного осіннього лугу в рідному задеснянському краю символізує невиконане у житті найвище призначення. Слідчі КДБ розцінили цей вірш як націоналістичний, ідеологічно ворожий, а судді включили його до вироку в справі Коваленка. Хоча загальнолюдський позачасовий ідейний зміст цього вірша зрозумілий кожному.
Маємо у цьому циклі і такий оригінальний вірш, як „Сіра мелодія”. Цей вірш, де сірий колір гіпнотизує читача у багатьох словесних варіаціях, сповнений, безсумнівно, політичного підтексту. Сірий колір – це колір часу років правління Брежнєва і сірого кардинала Суслова – років так званого застою. Якщо улюблений письменник І.Коваленка Стендаль (Анрі Марі Бейль) означив епоху, у яку жив, червоним та чорним кольорами, то І.Коваленко для характеристики своєї епохи обрав сірий. Це був час тотальної зрівнялівки, коли лише сіра посередність могла почувати себе комфортно...