Хоч так


Не так я дні прожив
Сьогодні і учора,
А совість не дріма,
Вимогливо пита,
Годинник зі стіни
Допитує суворо:
– Чому у тебе все
Не-так, не-так, не-так?


"Все відходить в давнину..."


Все відходить в давнину:
Муки, радощі, печалі,
Дні ясні, коли стрічали
Нашу юність і весну.
Хвилі часу все забрали
І понесли вдалину...


Невільник


Скільки ж бо написано на світі,
Скласти все – Монблан чи Еверест,
Не писав би, не страждав, повірте,
Хай на всьому крапка або хрест!


Шукаю я людину...


Леоніду Завальнюку*

Шукаю я людину, вашу ма!..
Таку, що не забуде рідну мову

"Над лісом хмари грозові..."


Над лісом хмари грозові,
Такі страшні, аж темно-сизі,
По них читаю, як по книзі,
Про лиха бувші і нові.


Ой, Юрку...*


Ой, Юрку... Уже тануть сніги,
Від Карпат теплий вітер повіяв,
І душа моя б’є в береги,
Хоче в далеч полинуть на мріях.

З того берега


А з того берега я чую голоси,
А з того берега я бачу блиск коси,
А я свого іще не доробив,
А я свого іще не долюбив.

"Я збережу усе, що є в мені..."


Я збережу усе, що є в мені,
І знаю – заплачу за це велику плату,
За світло у душі віддам любу ціну,
В півтемряві не буду помирати...


Моя сентенція


Я іспитів тяжких
зазнав в житті багато:
Довбав граніт,
клав цеглу і бетон,
Щоб з цього вивести
і твердо пам’ятати
Один нерушний
і святий закон:
Від всіх матерій
дух людський міцніше.
Він сили зла долає
до кінця,
І лиш любов
(й нічого в світі більше!)
Єднає й скріплює
І душі, і серця.