Про підцикл "Немеркнуча зоря" (дружині з табору)
Підцикл "Немеркнуча зоря" об'єднує вірші, які поет, перебуваючи в таборі, присвятив своїй дружині – Ірині Павлівні Коваленко.
Чорний привид
Дружині
Темний, чорний вихор над ярами,
Брами найостанніших воріт.
Чорний привид чорними руками
Крутить серце у колючий дріт...
Твої листи
Дружині
Ідуть листи*, ідуть твої листи,
Несуть тепло, твою любов і тугу,
І чутно крізь папір тих почуттів напругу,
Яку слова твої не в змозі донести...
Дружині*
Нехай планети спинять біг,
Лишаться зорі супокою,
Нехай всі сили наді мною
Мене закручують у ріг,
А я схилюсь перед тобою,
Свою любов кладу до ніг,
Усі скарби, що я беріг,
І квіти всі – перед одною...
Освідчення через 35 років
Дружині
Люблю тебе всяку: і праведну, й грішну,
Сумну і веселу, холодну і ніжну,
У радості й гніві, у сміху й скорботі,
В годину розваги, в буденній роботі...
На 9 квітня 1939 р.
Дружині
Він ллється вільно і грайливо,
Сонет, що я тобі складу,
Алітерацій переливи
Як хлюпіт зливи у саду.