» » » » Про підцикл "Немеркнуча зоря" (дружині з табору)

Про підцикл "Немеркнуча зоря" (дружині з табору)


Підцикл "Немеркнуча зоря" об'єднує вірші, які поет, перебуваючи в таборі, присвятив своїй дружині – Ірині Павлівні Коваленко.
Упродовж усього життя Іван Юхимович присвячував своїй дружині вірші. Але табірні поезії особливо вражаючі, вони сповнені туги, любові, вдячності і преклоніння перед мужністю коханої, її відданістю та вірністю. Кожного дня, впродовж усіх років перебування Івана Коваленка в таборі, його дружина писала йому листа: „Ідуть листи, ідуть твої листи...”. Після побачення (дозволяли лише один день на рік), поет пише "Освідчення після 35 років подружнього життя”. Вірші, присвячені дружині, виходять далеко за межі „сімейної” тематики – занадто багато в них загальнолюдського. Слова „Люблю тебе всяку: і праведну й грішну...” викликають особливий емоційний відгук, бо йдеться в них про справжню любов, над якою час не має влади.