Іван Коваленко » У неволі: Немеркнуча зоря / Вірші до дружини » Версія для друку

Дружині*

Нехай планети спинять біг,
Лишаться зорі супокою,
Нехай всі сили наді мною
Мене закручують у ріг,

А я схилюсь перед тобою,
Свою любов кладу до ніг,
Усі скарби, що я беріг,
І квіти всі – перед одною.

Нехай загину тут без слави,
Та не схилюсь перед лукавим,
Бо вірю в Бога й чудеса.

В тобі не меркне Його сила,
“Хай буде світло!” – Й ти з`явилась,
І світло це не погаса.
___________________
*Вірш було написано після побачення у таборі.


назад