Дніпро (поема)


Я виростав в безводному краю,
Де була морем дощова калюжа,
Не бачив довго я й малої річки,
Та чув я змалку слово чарівне:
Дніпро…


Прапор часу


Там, де світло – там і тінь,
Скрізь, де Пушкін, є Булгарін.*
Зло й добро ідуть у парі
З поколінь до поколінь...


Лист до редактора


Ти не хочеш мій вірш друкувать,
Ти його заховав до шухляди.
Ти обдумуєш зараз поради,
Які хочеш мені “преподать”...


Мрія


Прийде час, щоб навіки нас стерти,
Знищить пам’ять на безлічі літ.
А ми хочемо жить після смерті,
Хоч якийсь залишаючи слід...


"Яка це радість – Вас зустріти..."


М.Кутинському*

Яка це радість – Вас зустріти
В житті, що схоже на стерню,
І душу спраглу напоїти,
І в серце кинути вогню.


Не вмирає вогонь


І.Гончару*

Погас вогонь... Негоди й грози
Згасили радісне тепло,
А потім – хуга і морози,
І попіл снігом замело.


Султан


В дворі сусіднім чорний пес Султан
Лежить весь день байдуже і ліниво.

Ріка і Джерело (Байка)


Недавно все оце було:
Текла собі Ріка, широка й повноводна,
А оддалік дзюрчало Джерело, –
Вода була у ньому чиста і холодна...



Про цикл "Недокошений луг"


Цикл „Недокошений луг” увібрав 23 вірші, написані в період, коли в житті поета трохи розвиднілось. Це був час деякого потепління у політичному кліматі країни у зв’язку з так званою «хрущовською відлигою». Івана Коваленка після 5-річної перерви, нарешті, допускають до вчителювання. Це час надій і сподівань, душевного підйому – талант поета кріпне і набуває розквіту. Основне місце у його творчості займає в цей час громадянська лірика, зібрана у циклі „Джерело”, а вірші, що читаємо у „Недокошеному лузі”, присвячені іншим темам...


Недокошений луг


Восени…
Я не знаю, чому восени
Часто бачу я знов
Все ті ж самі
Тривожнії сни.

 

Все ті ж самі місця
В задеснянськім
Озернім краю,
Де я спокій згубив,
Де покинув я
Радість свою...