Хто?


Хто це став поміж мною й тобою,
Наче привид страшного мерця,
Хто завісою чорною злою
Роз’єднав наші душі й серця?


Ворогові лісу


Для тебе ліс – масив зелений,
Великий топливний ресурс,
А знаєш, що цей ліс для мене? –
Сказать тобі я не берусь...


Течія


Як і ти, блукав я над річками
І дививсь на диво-течію,
Та лише сумними почуттями
Душу я наповнював свою...


"Скільки лиха й недолі знести ви могли..."


Тодосії Кіндратівні Довгич*,
невтомному сіячеві на ниві народній.

Скільки лиха й недолі знести ви могли
(Непідсильний тягар для людини...),
Та свій келих гіркий ви до дна допили,
Допили ви його до краплини.

Ви в негоду ступили на ниву тяжку,
Були бурі страшні і морози,
І на вашім на довгім і труднім віку
Мало квіток цвіло при дорозі...



"Я не бачив, як гаснуть вулкани..."


Я не бачив, як гаснуть вулкани...
Може, й добре, що гаснуть вони –
Вогняні, незагоєні рани
Не окраса для їх сторони...


Пам'яті Самійленка*


В Боярці зеленій, серцю милій,
Де ліси розкинулись кругом,
Там над ставом, на Старій могилі,
Спочива поет останнім сном...


"Я скупих всіх розумію..."


Я скупих всіх розумію,
Я жаднюгам співчуваю,
Бо я сам давно жаднюга –
Хочу все собі забрать:

Година прийде!


Змалку не знав я
Щастя і долі,
Все міг стерпіти,
Все, крім неволі...



"Я науку поважаю..."


Я науку поважаю,
Дуже вчених я шаную,
Перед вченими я згоден
Навіть шапку іздійнять...


ДРУЗЯМ-ОДНОДУМЦЯМ


(назва підциклу, до якого відносяться три наступні вірші)