"Друзі мої, побратими..."


Друзі мої, побратими,
Як зірки, ви розкидані в світі

"Не ходив я з вами лісом..."


Не ходив я з вами лісом,
Не блукав я з вами лугом,
Не збирав на полі квітів
І не плив у річці в човні.

"Я не знаю, хто ти, де ти, як ти?.."


Я не знаю, хто ти, де ти, як ти?

Чим живеш і служиш ти кому...

В синім морі пропадають яхти,

Промінь ясний утіка в пітьму...


Вода


Я приніс з колодязя води,
Сів на призьбі, і на відра глянув,
І побачив хвилі океану,
Зливи, водоспади і льоди...



Ріка


Нам би жити, як живе ріка,
Бо незмінні в неї береги,
А вода невпинно протіка,
Свіжа й чиста, сповнена снаги...


Пряшеву


“Є міста леви” (В.Симоненко)

Ти не лев, який до клітки звик,
Ти, мабуть, іще й не левеня,
Ти звичайне місто-трудівник,
Ти невтомне місто-каменяр.


Створення світу


Світ з’явився задовго до мене,
Його різні ладнали творці,
Я почну його знову творити –
Були різні початки й кінці...


УРАЛЬСЬКІ СОНЕТИ (1973 – 1977)


Основний творчий доробок табірних років об’єднано в цикл „Уральські сонети”. Слід зазначити, що все своє життя Іван Коваленко тяжів до написання досить довгих віршів.

На острові поезії


На острові поезії, як Робінзон,
Живу один у океані зла.

"Тиран і деспот всіх піїтів..."


Тиран і деспот всіх піїтів,
На пси зійшов, було, сонет.
Вірш вирвався з вузьких тенет,
Як вільний птах з тісної кліті.