"Впихаю думку у сонет..."


Впихаю думку у сонет,
Вона пручається, не лізе.
В сонета грати не з заліза,
Та тісно думці, не секрет.


"Чи я стомивсь, чи змучивсь від недуг?.."


Чи я стомивсь, чи змучивсь від недуг?
Життя, як марево, і дике, і страшне.
Нехай промчить, пролине, промине,
Я затуляю зір і вимикаю слух.


"Коли надворі ніч глибока..."


Коли надворі ніч глибока,
А в душах зло і темнота,
Бог людям шле тоді Пророка,
Що йде і шляху не пита.


"Линяють істини затерті..."


Линяють істини затерті,
Тихіше серця перестук,
Та линуть спогади уперті
Про тих, хто падали на брук.


Доньці


Перед тобою сто доріг,
Не знаєш ти, яку обрати.
Тобі порад я не беріг,
Та й зайві тут усі поради.


"Уральський день згасає за тайгою..."


Уральський день згасає за тайгою,
А із тайги повзе уральська хижа ніч,
І небо, засвітивши сотні свіч,
Втікає геть, лиша мене з собою.


"Халат незвичний... Ліки і палата..."


Халат незвичний... Ліки і палата,
А за вікном – о диво-дивина!

"Ти справжній раб борщу і сала..."


***

Ти справжній раб борщу і сала,
І це довів уже не раз.

"Коли цвітуть сади, завжди мороз..."


Коли цвітуть сади, завжди мороз.
Квітують дерева, то жди біди.
Мені це змалку взнати довелось,
Що холодно тоді, коли цвітуть сади.


Сонет віри й надії


Осінній день, велике Свято,
Не дика вигадка пуста.
Так Віра прорекла крилато:
Це – день Воздвиження Хреста.