Хід конем


Я часто в юності колись сідав за шахи,
Мене вражала ця таємна гра.
Ну що там в ній? Клітинок шість десятків
Та три десятки точених фігур,
А люди не одне тисячоліття
Схиляються над дошками в задумі,
Шукають все ходів та комбінацій,
Щоб здивувати всіх гравців завзятих
І таємницю гри до краю розгадать.

Я в юності й поезію прирівнював до шахів,
Я думав, що слова – це ті ж фігури,
Що ними здавна ходять всі поети
По клітках чорно-білих людських душ,
А всі рядки, і образи, і рими –
Це тільки комбінації із слів,
Такі, щоб душу вразить найсильніше,
Усіх суперників своїх перемогти
І вийти в поетичні чемпіони.

… Ось слово це. Воно пішак, ніщо,
А ти пройди ним вглиб душі людської –
І це вже ферзь – фігура найсильніша,
Воно поб’є слова і більш вагомі,
Воно й тебе ударить, може, в серце,
Воно сильніш за всяких королів!

І ці слова, окремо кожне взяте,
Ваги великої і значення не мають;
Візьми постав їх поряд – і вони
Незмірну силу вже в собі знайшли,
І їх ударів ти постережись!..

А скільки ж є клітин душі людської!
А скільки слів ще не вступили в гру!
Знайди, знайди секрети комбінацій –
І ти поезію в полон назавжди візьмеш,
За кожен вірш тобі зааплодують
І скрикнуть заздрісно: “Оце так хід конем!”

І я сидів безсонними ночами,
Щоб розгадать, як кожне слово ходить,
Та все шукав таємних комбінацій,
Порівнянь, рим і образів нових,
Хотів поезію собі я підкорить…

… Не став я поетичним чемпіоном
І слави анітрохи не добув…
Та гордо голову від того я несу,
Що не примкнув в житті я до гравців,
Які одвіку скрізь завзято грають
Не в спорті, а в політиці і війнах
Людськими долями, як пішаками, ходять,
Що і поезію давно зробили грою
Та все вишукують нових ходів конем…

Я зрозумів безсонними ночами:
Не все на світі зводиться до гри,
Є речі з вищим змістом на землі,
Я зрозумів – ПОЕЗІЯ – не гра!
Поезія – це цвіт душі людської,
Любов і смерть, і щастя всебуття.
Це помисел високий, зліт до зір,
До самих вищих сфер, куди ракета жодна
І сонця світ не може долетіть!

Безмірна всесвіту таємна глибина,
Але ДУША ЛЮДСЬКА за всесвіт глибша,
Мільйони всесвітів вона в собі вмістить!..
І лиш поезія, найбільше диво з див,
Нам велич відкрива єства людського
І вищим змістом сповнює життя.

Навіщо ж ці шукання комбінацій,
Вимучування ритмів, образів і рим,
Коли поезія – це тільки простота,
Коли поезія – це тільки глибина,
Коли поезія – це те, що я сказав вам,
І вам від цього стало легше жити,
Бо піднялись ви духом в височінь
І зрозуміть змогли, що ви таки ЛЮДИНА