Перлини


На теплім дні в морях і океанах
Живуть перлівниці – істоти примітивні.
Між черепашок двох – шматок живого тіла,
Захований від всіх навколишніх тривог,
Їх існування там спокійне і нудне.
І безліч їх вмира на теплім дні морському,
І сліду не лишивши в глибині.

Але коли одній в її закуте тіло
Проникне чи пісок, чи гострий кремінець
І вразить боляче цю ледь живу істоту,
То в ній почне рости перлина самоцвітна.
Все більша й більша з кожним днем новим
Зроста перлина – чудо із чудес.

Дізнались люди про перлини в морі,
Шукають всюди їх, забувши небезпеку,
Щоб милуватись їх примхливим блиском,
І все найкраще, що буває в світі,
З перлинами порівнюють вони.

Та забувають люди, звідки ця краса,
Не думають про те, а може, і не знають,
Що чари ці – це тільки скам’янілий
Живий пекучий біль, що тіло розтина...

На світі й люди є, що на перлівниць схожі,
Що душі в черепашки закували,
Від всього світу панциром закрились,
Та не шукайте в них в душі перлин!

Шукайте їх лише в поетів справжніх –
У них душа завжди відкрита навстіж,
Підставлена під всі негоди світу,
І відчува вона життя тяжкі удари,
Всі болі, радощі, страждання і жалі,
І ранить її глибоко й пекуче
Ой не один ще гострий кремінець!

В такій душі ростуть, цвітуть перлини,
І біль живий у них не кам’яніє,
А запікається в слова, у ритми й рими –
Поезією люди це зовуть.
Вмира поет, але живуть перлини
Його поезії – весь біль його життя…

Навчились люди перли підробляти,
Беруть для цього скельця і пластмаси,
І блиск підроблений бува не гірш за справжній,
Він легко багатьох в оману вводить
Людей, що всюди тих перлин шукають…
Та час мина, тьмяніє блиск фальшивий,
І боляче тоді помилку зрозуміть.

Ще більш фальшивих перлів поетичних.
Усе в них є: епітети і тропи,
Холодний рими блиск… Нема лише чуття
Тепла людського, болю і натхнення,
Високих помислів, що в душу світять нам.

Та прийде час прозріння від омани,
І потьмяніють ці підроблені творіння,
І зникнуть геть без знаку на землі.
А вічно будуть жить поезії перлини,
Що з болю й мук родились у поета,
Що у собі несуть тепло людської
Відкритої вразливої душі.

Не кидайтеся ж, люди, на принаду,
Не зачаровуйтесь холодним блиском
Нещирих і надуманих творінь.
Шукайте в морі слів лиш справжніх перлів,
Що вам життя освітять вічним світлом
Поезії, і правди, і добра!