Іван Коваленко » Роздуми / Громадянські вірші різної тематики » Версія для друку

Дощ

Чи ви бачили, як
Починається дощ?
Пада перша краплина
Раптово на брук…
Перехожий іде,
А на ньому новий макінтош,
Та ще й зверху стирчить
Дорогий капелюх.

Це відомий вам тип,
Він упевнено й твердо простує,
Він пихатий і гордий
(Ціну знає собі чоловік),
Впала крапля на нього,
Та його це ніяк не турбує:
Він прогнози всі знає
На зараз, на місяць, на рік.

Впала друга і третя –
Для нього так само це мало…
П’ять упало краплин –
Теж уваги на них не звернув.
Крапель більше і більше,
Вже десять і двадцять упало, –
Він підняв свою пику
Й на небо ліниво зирнув.

Але дощ насува!
Крапель пада багато, багато!..
Вже і цей налякавсь,
Закрутився, як спійманий вуж.
Ну так як твій прогноз?
Жалюгідним зробився пихатий,
І від тисяч краплин
Він побіг рятуватись чимдуж.

Він цей дощ пережде,
Буде вірить і далі в прогнози
Самовпевнено й тупо
У засліпленні дикім своїм…
Але це тільки дощ,
А ще будуть і бурі, і грози,
Ще і блискавка вдарить,
І гримітиме грізно ще грім!

А краплини злились
У струмки, і потоки, і ріки,
Вони рвуться вперед
І змивають пилюку і бруд,
Їм дорогу дадуть
Всі такі самовпевнені типи,
Бо у море велике
Ці краплини разом потечуть!

Я прославлю її,
Оту першу маленьку краплину,
Що з високого неба
Відважно на землю спада.
Вона дощ починає,
А потім зникає і гине,
Навіть слід на землі
Десь від неї навік пропада…

Ти живи, як живеш,
Я твій спокій не хочу украсти,
І без тебе вони,
Перші краплі оті, упадуть,
Бо воно не твоє
Це сумне й найвеличніше щастя –
Впасти першим на брук,
Освятивши для інших цю путь…


назад