Про цикл "Уральські сонети" ("У неволі")


Основний творчий доробок табірних років об’єднано в цикл „Уральські сонети”. Слід зазначити, що все своє життя Іван Коваленко тяжів до написання досить довгих віршів. Але у таборі поет пише переважно сонети. Самі умови табірного життя підказали цю коротку стислу поетичну форму: брак паперу, брак часу для довгих віршів, легше зберігати у пам’яті, простіше  переправляти на волю – все це промовляло на корись цієї поетичної форми. Але окрім переваг, у сонета були й недоліки. Сонет, з його чітко регламентованими правилами побудови і римування надавав мало простору для поетичних фантазій: . „Впихаю думку у сонет,/Вона пручається, не лізе...” – писав Іван Юхимович… Поет зумів приборкати музу, і сонет стає на довгі роки основною поетичною формою, у котрій творив поет...

На острові поезії


На острові поезії, як Робінзон,
Живу один у океані зла.
Нема човна у мене, ні весла,
Життя проходить, як поганий сон...


"Тиран і деспот всіх піїтів..."


Тиран і деспот всіх піїтів,
На пси зійшов, було, сонет.
Вірш вирвався з вузьких тенет,
Як вільний птах з тісної кліті...


"Впихаю думку у сонет..."


Впихаю думку у сонет,
Вона пручається, не лізе.
В сонета грати не з заліза,
Та тісно думці, не секрет.

"Чи я стомивсь, чи змучивсь від недуг?.."


Чи я стомивсь, чи змучивсь від недуг?
Життя, як марево, і дике, і страшне.
Нехай промчить, пролине, промине,
Я затуляю зір і вимикаю слух.

"Коли надворі ніч глибока..."


Коли надворі ніч глибока,
А в душах зло і темнота,
Бог людям шле тоді Пророка,
Що йде і шляху не пита...


"Линяють істини затерті..."


Линяють істини затерті,
Тихіше серця перестук,
Та линуть спогади уперті
Про тих, хто падали на брук...


Доньці


Перед тобою сто доріг,
Не знаєш ти, яку обрати.
Тобі порад я не беріг,
Та й зайві тут усі поради...


"Уральський день згасає за тайгою..."


Уральський день згасає за тайгою,
А із тайги повзе уральська хижа ніч,
І небо, засвітивши сотні свіч,
Втікає геть, лиша мене з собою...


"Халат незвичний... Ліки і палата..."


Халат незвичний... Ліки і палата,
А за вікном – о диво-дивина! –
Летять по небу хмари й хмаринята,
Невже і тут, і тут бува весна?