Про цикл "Уральські сонети" ("У неволі")
На острові поезії
На острові поезії, як Робінзон,
Живу один у океані зла.
Нема човна у мене, ні весла,
Життя проходить, як поганий сон...
"Тиран і деспот всіх піїтів..."
Тиран і деспот всіх піїтів,
На пси зійшов, було, сонет.
Вірш вирвався з вузьких тенет,
Як вільний птах з тісної кліті...
"Впихаю думку у сонет..."
Впихаю думку у сонет,
Вона пручається, не лізе.
В сонета грати не з заліза,
Та тісно думці, не секрет.
"Чи я стомивсь, чи змучивсь від недуг?.."
Чи я стомивсь, чи змучивсь від недуг?
Життя, як марево, і дике, і страшне.
Нехай промчить, пролине, промине,
Я затуляю зір і вимикаю слух.
"Коли надворі ніч глибока..."
Коли надворі ніч глибока,
А в душах зло і темнота,
Бог людям шле тоді Пророка,
Що йде і шляху не пита...
"Линяють істини затерті..."
Линяють істини затерті,
Тихіше серця перестук,
Та линуть спогади уперті
Про тих, хто падали на брук...
Доньці
Перед тобою сто доріг,
Не знаєш ти, яку обрати.
Тобі порад я не беріг,
Та й зайві тут усі поради...
"Уральський день згасає за тайгою..."
Уральський день згасає за тайгою,
А із тайги повзе уральська хижа ніч,
І небо, засвітивши сотні свіч,
Втікає геть, лиша мене з собою...