Прощайте, славне товариство...


Прощайте, славне товариство,
Моя рідня, Уральська Січ.
Недоля зла опалим листом
Жене мене далеко пріч.

Не був я гарним бандуристом,
Хоч бринькав стиха, звісна річ.
Не та снага та й обмаль хисту,
І я тепер поліз на піч.

Ще буде добре, як долізу,
Кісток не склавши у валізу,
А, може, й з печі упаду.

Віддав я вам бандуру в руки,
Гартуйте пера, як шаблюки,
Як бій, то – в першому ряду!