"В напруженій тривозі знову..."


В напруженій тривозі знову
Кудись відходить божий день,
А я розм’як, розсупив брови,
Занурився в учення “дзен”.

В душі відчув якусь обнову,
Утік від зойків і пісень,
Малих травинок чую мову,
Для мене друг – трухлявий пень.

Нехай течуть життя хвилини,
Мені достатньо і росини,
Щоб силу духу віднайти.

Я, зализавши кожну рану,
Поринуть хочу у нірвану,
Коли була б ще поруч ти!