"В сріблястім інеї дерева і будови..."


В сріблястім інеї дерева і будови,
Сріблясто мерехтить вгорі Чумацький шлях.
А у тайзі живе сріблясто-хижий птах,
Чига на мене, вийшовши на лови.

А я ще прагну щасної підкови,
Тебе одну ще бачачи у снах,
Немов чумак, заблуканий в степах,
Що мусить повернутись до Покрови.

Я повернуся в дім і допалю свічу,
Чумацьким шляхом потім полечу,
Щоб стать найменшою із зоряних пилинок.

Нехай там сяють велетні-світи,
Молюсь і вірю: Бог мені простить
Найтяжчий гріх – мізерний мій ужинок.