"Заходжу в сад душі своєї..."


Заходжу в сад душі своєї,
Все далі йду, в гущавину,
В усі куточки зазирну, –
Прийшов прощатися до неї.

Проходжу мудрості алею,
Торкаю вірності стіну,
Цвітуть ще ніжності лілеї,
Хоч вихор знищив не одну.

Добра, любові, честі, шани
Ще квітнуть квіти і не в’януть –
Я з цим ішов назустріч дню.

Та зараз вечір, скоро темінь,
Я не подбав раніш про кремінь.
А треба викресать вогню!