"Листок, як ранений метелик..."


Листок, як ранений метелик,
Зліта, тріпочучи крилом,
І осінь килим долі стеле
І вишиває його злом.

А день, допивши сонця келих,
Уклався спати під млином.
Вітряк життя скрипить і меле,
І мельник в ньому – лютий гном.

Надія й віра йдуть на жорна,
А борошно, як туга, чорне,
Як найжахливіша біда.

Став гном від реготу безсилим,
Але любов незримим пилом,
Любов на зорях осіда.