Іван Коваленко » У неволі: Уральські сонети » Версія для друку

"Коли цвітуть сади, завжди мороз..."

Коли цвітуть сади, завжди мороз.
Квітують дерева, то жди біди.
Мені це змалку взнати довелось,
Що холодно тоді, коли цвітуть сади.

Вони цвітуть, не боячись погроз
Стихій таких, що Боже одведи,
І ніжний цвіт сильніш від бур і гроз,
Бо тільки він народжує плоди.

Я йду у сад, немовби на урок,
Збираю жменю мерзлих пелюсток,
Збагнути хочу магію садів.

Я гріюсь холодом, що б’є і губить цвіт
Я знаю з досвіду тяжких, холодних літ,
Я знаю: дочекаюся плодів.
назад